Блог | Мужчины не рожают, или Вызовы, стоящие перед женщинами в Украине
Как рассуждает современный работодатель, рассматривая кандидатуры мужчины и женщины на одинаковую должность? Оба имеют одинаковый уровень образования, стаж и семейное положение. Для женщины наличие детей, скорее всего, обернется против нее. Командировки и дополнительные рабочие часы подойдут не каждой, будет рассуждать руководитель. А вот для мужчины, который имеет большую семью, последний аргумент лишь увеличит его ценность. Ведь он будет готов много работать, чтобы прокормить семью. Так кого из двух выберет работодатель? Догадаться не трудно. Собственно, это и есть ответ на вопрос, существует ли в Украине равноправие женщин и мужчин.
И таких примеров пренебрежения женской востребованностью в пользу мужчин у меня множество. Хуже всего, что дискриминация со стороны работодателей и стереотипы в обществе ограничивают доступ женщин к более оплачиваемой, престижной работе и только усиливают имеющуееся неравенство. А государство эти процессы, к сожалению, пока не контролирует.
Далее текст на языке оригинала.
Я знаю, що питання рівних прав і можливостей жінок і чоловіків сьогодні багатьох насторожує чи навіть відлякує. Проте за цим модним та водночас не завжди популярним поняттям криється могутня і безцінна складова. У чому вона полягає? Давайте розбиратися.
У першу чергу — у наданні рівних прав і можливостей представникам обох статей на самореалізацію та самоствердження в нашій країні. Деякі мої колеги вбачають рівність між жінками та чоловіками в домінувальній ролі жінки, яка, наче танк, має прориватися вгору і вперед. Звичайно, я не можу з цим погодитися і закликаю: давайте дотримуватися здорового глузду! У якійсь галузі найкраще впорається чоловік, а десь без жінки просто не обійтися. Тут має зберігатися золота середина.
Рівність можливостей чоловіків та жінок — це якщо ти мама, то можеш віддати дитину до дитсадочка й піти на роботу так само, як і батько. Це коли чоловік і жінка на однакових посадах отримують однакові зарплати, а не коли чоловіку платять на 30 відсотків більше лише тому, що він не ходить на лікарняні з дітьми, як жінка.
Чоловіки не народжують і не стикаються з тими проблемами, які стали частиною життя жіночого населення. Коли тебе скорочують на роботі, бо ти вагітна, коли тобі відмовляють у прийомі на посаду, тому що в тебе є малі діти, коли ти не можеш вийти на роботу після декрету, бо "втратила професійні здібності".
Проте насправді це набагато більше, ніж проблеми самих жінок. Це питання повноцінного функціонування державного механізму, яке неможливе без рівноправності. А що ми маємо сьогодні? Дослідження свідчать, що в Україні все ще існує як горизонтальна сегрегація (тобто розподіл професій на "жіночі" та "чоловічі"), так і вертикальна — коли керівні посади переважно обіймають чоловіки. Незважаючи на те, що жінки складають майже половину працездатного населення України, вони обіймають найвищі посади лише на 27% українських підприємств.
Разом із тим українські жінки стрімко втрачають роботу. Унаслідок карантинних обмежень 2019–2020 років кількість зайнятих жінок працездатного віку скоротилася з 53% до 51,2%. А це 8 млн жінок із 15,6 млн працездатного населення. І нововведення від уряду на кшталт обов’язкових негативних тестів на ковід для користування міжрегіональним транспортом, яким люди щодня їздять на роботу, тільки погіршить ситуацію з безробіттям.
Окрім того, поширенню безробіття серед жінок сприятиме встановлений МОЗом порядок карантинних обмежень для навчальних закладів. Адже, на відміну від чоловіків, жінки постануть перед безкомпромісним вибором — робота або діти. Можу передбачити, що за таких умов більшість роботодавців намагатиметься замінювати на робочих місцях жінок на чоловіків, що загострить і без того болючу проблему рівності в Україні.
А така проблема, окрім іншого, дуже часто впливає на поведінку і рішення дівчат щодо вибору професії та кар’єри. За статистикою, частка жінок серед професіоналів у галузі фізики, математичних і технічних наук та технічних фахівців прикладних наук є втричі меншою, ніж чоловіків. Водночас, до прикладу, дівчата мають кращі бали ЗНО з математики, тому відсутність математичних навичок чи зацікавленості цим предметом не може бути поясненням такого розподілу в професії.
І знову ж таки від цього явища страждає сама держава. Я глибоко переконана, що вона може повноцінно будуватися і розвиватися лише тоді, коли думки, погляди та досвід як жінки, так і чоловіка будуть враховані однаково. Якщо ключові посади в провладному та господарчому секторах очолюватимуть на рівних представники обох статей. Адже погляди жінки та чоловіка на ті чи інші речі часто відрізняються.
Наведу простий приклад. Уявімо, що жінка з чоловіком разом будують інфраструктуру, скажімо, дороги, тротуари, освітлення. Оскільки майже 70 відсотків чоловіків їздять за кермом, вони в першу чергу звернуть увагу на якість дорожнього покриття і, можливо, ще на його освітлення. А на що в першу чергу зверне увагу жінка? На розмітку, висоту бордюрів, наявність тротуарів і паркана між ним та дорогою, на освітлення тротуарної зони. Бо це питання безпеки населення і дотримання правил. Так склалося в нашому суспільстві, що саме жінки переважно піклуються про дітей і людей похилого віку, для яких найбільш важливі такі питання безпеки.
І якби цей приклад був реальністю сьогодення — дорожньою інфраструктурою займалися б жінки разом із чоловіками, уявіть, наскільки б якісний ми отримали результат! Це був би принципово інший підхід, коли в синергії ми приходимо до справжнього успіху.
Я гадаю, що такими простими прикладами треба пояснювати суспільству суть проблеми рівності між жінками й чоловіками та які результати може принести її вирішення. Тоді поступово суспільство усвідомить, що жінки й чоловіки мають гармонійно доповнювати один одного при вирішенні будь-яких питань. І що рівність — це, в першу чергу, про якість життя пересічних громадян та успішне суспільство, де є місце і для чоловіків, і для жінок. Де кожен незалежно від статі може обирати сферу діяльності, керуючись власними талантами та бажанням, а не обмеженнями і суспільним тиском.
