Моя пацієнтка готується до донорства. Вона ідеально підійшла, як донор нирки для свого сина.
— Мамо, а тобі не страшно віддавати мені свою нирку?, — питає її хлопчик.
— Що? Віддавати? — вона з безмежною любов’ю дивиться на сина, — Я не збираюсь тобі віддавати свою нирку, мій ріднесенький. Я з тобою ділюся своєю ниркою. Бо люди завжди або чимось жертвують, або чимось діляться один з одним у скрутних обставинах. А як же інакше?
І тут я заплакала.
Вперше з початку війни.
Всесвітня божа любов до своїх дітей і до своєї рідної землі.
Берегині.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...