Как родителям помочь ребенку сделать правильный выбор профессии

Как родителям помочь ребенку сделать правильный выбор профессии

Пріоритети, цінності, сенси буття… На перший погляд - високо патетичні книжні фрази? Анітрохи… Кожен старшокласник стикається з найважливішим вибором у житті. Підліткам доводиться визначати свій подальший життєвий шлях. І перший крок – вибір майбутньої професії. Часовий відрізок, коли питання постає особливо гостро – чи не найскладніший у житті дитини. Те, що для дорослих – повсякденна рутина, для отроків – величезний незвіданий світ трудових взаємовідносин. Тому в період прийняття доленосних рішень на батьків покладається неабияка відповідальність. Як допомогти зробити вибір? Як створити сприятливі умови? Врешті, як не завадити дитині стати щасливою? Спробуємо розібратися у непростих хитросплетіннях.

Нищівна любов

Як гадаєте, яка найпоширеніша відповідь серед підлітків на запитання “Як ти обрав професію?”. Не повірите… Переважна більшість анонімно відповідає – “Так вирішили батьки”. Наскільки вмотивованою до навчання буде дитина, яка виконує бажання батьків, а не слідує за покликанням? Звісно, трапляються випадки досягнення висот навіть у професії, до якої не лежить душа. Завжди можна дертись кар’єрними сходами, спираючись лише на працьовитість та бажання догодити авторитетам. Проте чи буде людина щасливою, досягаючи непотрібних висот?

Видео дня

Психологи радять: перш, ніж батькам робити вибір замість дитини, варто проаналізувати власну мотивацію. До речі, висновок, що напрошується - “роблю так, бо бажаю дитині лише найкращого” – перша ознака хибного шляху. Адже “найкраще” – чи не найбільш суб’єктивна категорія. Хороший вибір для однієї людини цілком може виявитись пеклом для іншої.

Дорослі часто забувають, що підліток – абсолютно автономна особистість. Можливо, не до кінця сформована і вразлива. Проте – окрема. Жодна дитина не зобов’язана “продовжувати родинну справу” чи обирати фах, який свого часу був омріяним, але не зреалізованим у батьків. Адже практично кожен зараз може пригадати випадки, коли дитина з очевидним хистом до одного фаху навчалась іншій спеціальністі, бо про це мріяли дорослі.

Найбільша помилка, якої можуть припуститись батьки – створити рамки. Однаково дезорієнтувати можуть кардинально різні настанови. Можна переконати дитину, що в неї видатний талант до певного фаху. Фраза “З тебе вийде хороший адвокат”, що звучить від батьків, легко переконає талановитого хіміка в схильності до юриспруденції. І, звісно, затьмарить реальний підлітковий потенціал. Водночас жахливі звинувачення у відсутності талантів так само нищать мотивацію. Адже чи можна стати хорошим лікарем, коли все дитинство зростаєш під тиском сказаного зопалу: “З такими оцінками – тебе хіба у двірники візьмуть”?

Отже, головне правило вибору – “Не нашкодь!”. Тому не варто обирати замість дитини. Змушувати її втілювати власні нереалізовані амбіції або чіплятись за родинні традиції. Завдання батьків – допомогти дитині стати самостійною. А як це зробити – міркуємо разом…

Самостійний вибір

Перешкод на шляху до самостійного вибору безліч. Тут і модні тренди, і недосвідченість, і обмежене коло інтересів… Саме тому в питанні пошуку покликання так багато залежить від значимих дорослих. Щоправда, світ настільки мінливий, що і батьки потребують практичних порад спеціалістів щодо взаємодії з власними дітьми. Досвід роботи з “поколінням Z” підказує:

  1. Знаходимо баланс. Батьки часто думають, що найкращий фах для дитини той, що приносить прибуток. Діти ж часто обирають спеціальності, в яких, на перший погляд, не потрібно напружуватись. Золота середина – фах, який буде цікавим для дитини. Адже найкраща професія – це добре оплачуване хобі.

  2. Вчімося разом з дитиною. Світовий ринок праці налічує понад 50 тисяч професій. Приділяємо час пошукам ідеальної разом з дитиною. Немає нічого страшного в мрії сина чи доньки вирости та, скажімо, переїхати в Австралію, де місцеві зоопарки винаймають спеціалістів з обіймів із коалами.

  3. Знаходимо можливості для практики. У колі спілкування майже кожної дорослої людини є спеціалісти саме в тій сфері, яка цікавить дитину. Організуймо зустріч, де фахівець розповість про свою роботу чесно і об’єктивно. Адже уявлення про професію часто відмінні від реалій.

  4. Не нехтуємо профорієнтацією. Вже у віці 14-15 років здібності та схильності дитини легко визначаються профорієнтаційними тестами. Одне тестування та консультація з фаховим профорієнтологом допоможе не втратити час та віднайти мотивацію. Щоправда, не варто використовувати тести з відкритих джерел. Зазвичай вони надто поверхневі та більше дезорієнтують, аніж допомагають.

  5. І, головне! Прислухаймося до своєї дитини. Так, поточний вибір підлітка може здаватись батькам неприйнятним. Проте щаслива дитина, що вчиться на “несерйозну” професію – це значно краще, аніж “хороший” фах у нещасливої людини.

Висновки

Тиск на підлітка під час вибору спеціальності може стати фатальним. Навіть якщо спочатку дитина погодиться із вибором батьків – врешті майже кожен знаходить можливості робити те, чого хоче сам. Але розраховуватись за помилку доведеться і дітям, і батькам. Адже час, витрачений на навчання, не повернеш. Та й довіру, втрачену через силоміць нав’язаний шлях – також.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.