Блог | Екскурсія в Задзеркалля: як живе родина загиблого офіцера
ДУЖЕ важливий пост.
На мій день народження, 2 березня ми з вами почали збирати на житло сім'ї мого загиблого побратима і друга - старшого лейтенанта Олександра Андрієнко (подробиці за посиланням внизу).
Загинув, Саша не в бою. Загинув через кілька тижнів після виходу з чергової ротації, через трагічну випадковість, в автокатастрофі, коли забирав волонтерський бус підрозділу з ремонту.
Якби він загинув на полі бою, де чесно ризикував - цього поста не було б.
Держава виплатила б йому належні півтора мільйони, і сім'я могла б пережити втрату в людських умовах. Але він загинув після. У відпустці. Повертаючись в бригаду. Подбавши про підрозділ.
Все по закону. Крім маленької виплати - йому нічого не належить. Він не був "при виконанні". Такий закон. Держава зробила все, що могла. А рідна 10 гірсько-штурмова – навіть більш, ніж могла. Зради немає.
Але житла у дружини і трьох дітей теж немає. І вже не буде.
Є общага. Маленька кімната в майже кіношних трущобах. Подивіться відео. Для багатьох – це буде екскурсією в Задзеркаллі. Якщо, звичайно, нерви у вас міцні.
Сашина дружина, Віка - чесно працює на всіх роботах, до яких може дотягнутися. Навіть в карантин. Тому, що трьох дітей треба годувати. І ніяких виплат по втраті годувальника на це не вистачить.
Цього вистачає, саме щоб нагодувати дітей, і щоб вони могли ходити в школу і садок.
Але це означає ще одне - свого житла у них не буде ніколи.
Всі депутатські запити, звернення до всілякого начальства, всі громадські спроби закінчилися тим, що двічі їм пропонували кімнату. В іншому гуртожитку, трохи краще. Площею в 17 м2 на всіх. На одного дорослого, і трьох різностатевих дітей.
Такий розклад. У житловому фонді маленького Первомайська Харківської області більше нічого немає. Ну, або не знайшлося, для сім'ї якогось там старшого лейтенанта.
Мені тільки цікаво, чи пробував хтось з тих, хто пропонував "варіант" прожити з трьома дітьми на 17 метрах? Чи бачив він, де вони живуть зараз?
Так, я розумію, що випадок не поодинокий. І важко зараз усім. Але, скажіть мені - сім'ї людини, яка чесно відвоювала майже з початку війни і до своєї смерті у 19-м - можна жити як худобі, під покровом слова "ніколи"?
І як дивитися в очі його дітям, і головне - молодшому Ваньці? Коли він трохи підросте і почне ставити питання "чому?" Чому його тато "не заслужив"? І чому - "ніколи?"
Саша пов'язав своє життя з армією. Саша був хорошим офіцером. Саша не ховався від смерті, але намагався вберегти від неї пацанів. Але безноса наздогнала його підло. Щоб без варіантів. Щоб його відхід став для сім'ї остаточною безнадією.
Тому, що, якби він був живий - все б було гаразд. Вислужив би і квартиру для дітей. І долю б їх направив по вірному шляху. А тепер - все.
Але я з цим не згоден. І ви, думаю, не згодні.
Я не можу вирішити цю проблему сам. Тому звертаюся до вас.
Нас багато, і ми не раз допомагали іншим. Це, той самий випадок, коли треба.
Тому, що він віддавав, що міг - за всіх. І ми можемо здійснити його надії. Навіть після його смерті. Він це заслужив. І діти його заслужили жити в людських умовах. І в СВОЄМУ домі.
Ми вже зібрали нехай невелику, але й не таку маленьку частину в еквіваленті десь 1600 доларів. Але цього не вистачить. Щоб купити житло, відповідне сім'ї з трьома дітьми, навіть в маленькому Первомайську потрібно порядком 300 тисяч гривень.
Ми зберемо скільки зможемо. І купимо те, що зможемо.
І це все одно буде більш достойним того, як вони живуть зараз. І це буде своїм.
Назавжди. Це буде інше "назавжди". Гарне.
І це і буде – СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Яка переможе завдяки нам.
Реквізити карт Сашиної дружини -
Приватбанк
4149 4991 4043 2871
Вікторія Афанасьєва
Монобанк
5375 4141 1611 5444
Вікторія Афанасьєва
Ощадбанк
VIKTORIA AFANASYEVA
4790 7299 0938 8514
У призначені пишіть "БЛАГОДІЙНА ДОПОМОГА"
По закінченню буде повний звіт. І новосілля. Особисто гарантую.
Навіть ваша маленька допомога - це та крапля, з яких складеться океан. Допоможіть їм. Будь ласка.
А ще я дуже прошу ваших репостів. І коментарів, хоча б простого "+".
Так ви допоможете інформаційно. І цей пост побачить максимум людей.
Чим нас буде більше - тим реальніше досягнення мети.
P.S. Всі поради "домагатися" і "намагатися" - я приймаю з розумінням. Але все це вже пройдено. Тим більше, якщо їм дадуть не 17 а навіть 30 метрів гуртожитку - це проблеми не вирішить. Я хочу, щоб у них було житло назавжди. У сім'ї простого офіцера. Чесного солдата своєї країни. Загиблого між війною і війною.
А це пост, з якого все починалося
