Блог | Чому поза відсутність обстрілів в ООС, військові й далі гинуть

Як не дивно, але на цей раз перемир’я тримається і ми маємо, принаймні по офіційним даним по 2-3 обстріли на добу, що само по собі дуже добре, бо ж то не 20 і не 70, як то було до того.

Видео дня

Разом з тим, смертельні випадки із військовими, на жаль від того не припинились і це доволі сумно відмічати. Візьму лише за два останніх дні.

Учора, в Попаснянському районі Луганської області на міні підірвався автомобіль. Двоє військовослужбовців постраждали, один з них у тяжкому стані.

Не буду акцентувати увагу, чому і при яких обставинах це відбулось, нехай то буде – надважливим завданням, а міна, звичайно була не наша, а як завжди, підклала дена напередодні ДРГ противника, що не помічено зайшла в наш тил.

Але сьогодні ситуація виявилась ще гіршою.

Читайте: У хід пішли ракети: в ООС повідомили про криваві бої на Донбасі

Вже в Донецькій області на позиції в районі села Невельське в Ясинуватському районі військовослужбовець підірвав себе та двох своїх товаришів гранатою. І це вже не міна, яка не зрозуміло ким, коли і де була поставлена. Тут явний злочин, від якого вже не відмажешся.

Підривник та ще один військовий в результаті вибуху загинули, ще один військовий, який перебував у бліндажі, отримав поранення.

Попередньо встановлено, що між двома військовослужбовцями виник конфлікт в результаті якого, один з них і підірвав гранату.

Поліція порушила досудове провадження за ст. 115 КК України (умисне вбивство).

Читайте: Під контролем! Штаб ООС повідомив хороші новини з Донбасу

Ото ж, маємо 2 – 200, 1 – 300 і це при повній відсутності активності з боку ворога. Чи не занадто дорогу ціну ми платимо за звичайну сварку.

І от тут й виникає просте, але нав’язливе питання, а як же НАТОвські стандарти, краща армія в Європі і реформи, яких нічим не зупинити бо ми йдемо своїм шляхом.

Як виховні структури, які вкотре перейменували, знов повернувши їм, колись скасовану за непотрібністю назву – МПЗ, ніби від цих постійних перейменувань щось зміниться по суті. Де врешті ті їх психологи, які мають виявляти психічно не благонадійних і попереджувати ці випадки а не кліпати очима вже після того, як те все сталось. Та врешті й командири мають за цим дивитись і за це все відповідати, хоча, навіщо тоді ті "замполіти", якщо за це має відповідати командир. Тоді прибрати їх треба з ЗС і от тоді так, от тоді нехай командир відповідає.

Читайте: ООС потужно вдарили по ворогу: пошук офіцером РФ підлеглих потрапив на відео

Хоча відповідь на купу цих питань доволі проста і очевидна. Якщо згадати той скандал із скринами, який буквально вчора, позавчора журналісти підняли навколо заступника начальника Головного управління МПЗ, то зрозуміло, що ця служба просто фізично не має часу та й бажання займатись військовослужбовцями, особливо тими, хто перебуває в ООС. Навіщо?

Всі сили "замполітів", наразі кинути на забезпечення "інформаційного супроводу" передвиборчої кампанії Президента, але, хтось з непосвячених, но чесних, може сказати – як так, а як же закон? Згідно якого – армія поза політикою. А як же "замполіти" – то інженери "человєчєськіх" душ? І врешті, то чого ж вони ними, тими душами не займаються?

"До біса ті душі і ту інженерію "человєчєську" – у відповідь вам скажуть "замполіти".

Все керівництво ЗСУ наразі не аби як стурбовано та навіть заклопотано, лише однією єдиною для них на сьогодні проблемою – за будь яку ціну втримати Президента на посаді, бо це єдина умова, при якій і вони всі залишаться на своїх, без перебільшення "тепленьких" кріслах.

Тому тут, питання навіть не стільки президентське, як їх особисте, тому й і лізуть ті скрини, з ганебним розкриттям фактично злочинної діяльності певних високопоставлених осіб ГШ та цілих структур ЗС України, що створені взагалі то в ЗСУ для ведення інформаційних операцій (дій) проти країни-агресора, але наразі, використовуються, не те що не за призначенням, а куди гірше – вони використовуються проти власного народу, що за стандартами НАТО, до речі є не припустимим.

Більш того, що взагалі, ні на яку голову не налазить – ці армійські структури застосовуються виключно в політичних цілях, що є прямим порушенням чинного законодавства, бо ж, армія поза політики.

Саме тому, які там душі тих солдат, що на війні, в сирих окопах. Кому вони потрібні, коли питання стоїть руба про власний зад для генералів, які так звикли по паркету в туфельках ходити та в теплих кабінетах слайди розглядати, кожного дня, години втрачаючи на нескінченні доповіді, наради, інформування, ВКЗ та інше все, таке важливе, без якого й години не протримається той солдат на фронті, в окопі сидячи, під обстрілом ворожим.

Та ні. Насправді, той солдат в окопі, якраз без цього всього прекрасно проживе, ото ж й не зрозуміло навіщо оте все в армії існує, коли від нього жодної, найменшої немає користі саме для нього – для солдата, що воює.

Ба більше, навпаки, ода лиш шкода, коли та заскорузлість вікова на пів години приїжджає з якоюсь незрозумілою і нікому не потрібною перевіркою та починає мозок виносити дурнею, чіпляючись до бірок, до стендів, точніше, до їх відсутності, до дошок з документацією та іншим мотлохом, як неодмінним елементом "штабної культури" і бездумства.

Армія завжди була і є частиною суспільства і коли в суспільстві царює безлад, корупція та брехня, що можна очікувати від армії – райдужних квіточок на клумбах поміж окопів і поцілунків, якими чолов’яги, з суровими обличчями перекидаються по повітрю через окопи, бо не знають чим зайнятись на війні.

Ні. Такого не буде, бо насправді все набагато банальніше і прозаїчніше – оті сурові чолов’яги почубились так "слєгонца", а в результаті, один смикнув гранату і все – зустрічайте мати тіла героїв.

Дві труни пішли до дому з війни цієї. Дай Бог, аби хоч третій вижив і не калікою лишився.

А армія воліє змін. Реальних, а не на папері, бо на війні куди складніше все а ніж в цивільному житті. Тут саме життя з часом настільки знецінюється, що не лише у ворога, але й у свого побратима де хто з психічно не стійких, його забрати може з такою легкістю, що й то на голову геть не налазить.

Саме тому, робота "замполіта" насправді, вкрай важка, й так само, вкрай важлива, але для цього треба солдатом жити, а не власним задом і думати, як так зробити, що б врятувати, зберегти життя йому, а не за те, як втриматися на посаді, що б й ділі – нічого не робити, лише, ще більше щоки дути і слайди знову розглядати.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...