Блог | Копіювати чуже не соромно!

Мене часто питають як навчитись малювати у дорослому віці. Я б відповіла, якби знала що сказати. Чи якби відповідь була одностайна. Чи якби та порада комусь помогла. Але так не станеться, бо ми всі різні, то ж і методи мають бути різними.

Кожному своє. Комусь потрібні академічні курси, комусь інтуїтивний живопис он-лайн, а ще комусь досить прочитати Камерон "Путь художника".

Розкажу про своє навчання. В мене було все потрошки. Те, що вмію, брала з різних джерел та від різних людей. Але можна виокремити 5 головних китів, що тримають на собі мене теперішню.

1.Я студентка факультету журналістики. 15 років назад. Після пар раз-два на тиждень їду на Погулянку (є такий район у Львові) у звичайний державний центр і малюю разом з дітьми.

Одна композиція розбивається на кілька уроків. Зазвичай, це квіти у вазі чи якась гіпсова фігура. Малюю олівцем.

Не цікаво, холодно в руки, пізно вертатись додому.

Читайте: Спитайте себе – за чиїм сценарієм ви живете?

Вистачає мене десь на півроку. Це довго. Кинула б те діло значно раніше, якби не викладач.

Нас там було кілька дорослих дівчат і окрім академічного рисунку, ми вчилися писати те, що хотілося. Учитель не заважав, а навпаки допоміг нам організувати в центрі виставку наших рисунків вугіллям та олівцями. Низький уклін тому чоловікові. Як звати його, забула.

2. Я в декреті з першим сином, 10 років тому. Скучно.

Думаю, може б то зайнятись інтер’єрами. Записуюсь на курси дизайну, де зокрема дають уроки живопису. Ті ж композиції з квітів та фігур. Але фарбами! Гуашшю.

3. Залишаю журналістику, вирішую стати художником. Київ, спека. На балконі облаштовую маленьку майстерню. Малюю фарбами, надивившись он-лайн-уроків Ігоря Сахарова. Є такий художник чи то бізнесмен, бо свою справу він гарно розкрутив.

Тоді мені вдається створити кілька добротних на мій погляд картин і назавжди переконатись, що олійними фарбами писати легко, не страшно та дуже цікаво. Пишу також мастихіном. Кайф.

4. Напрошуюсь на навчання до відомого художника Олега Радвана. Пишу йому листа у Фейсбуці. Він погоджується мене прийняти. Я в шоці.

Ми зустрічаємось 5 разів. Він розказує, що перемальовувати з фото і навіть з готових картин не стидно. Що це нормальна практика для початківців. Радить дивитися багато робіт художників, відвідувати виставки, як Тарантіно фільми дивився перед тим, як сам почав знімати.

Дізнаюсь, що голубий можна зробити із чорного та білого, а пензлик дасть кращий ефект, якщо його прорідити.

Після Радвана пишу впевнено і багато. Наважуюсь навіть на персональну виставку.

5. Повертаюсь з Києва до Львова. Вагітна. Думаю про душу і всяке духовне.

Читайте: Або дорого, або ніяк

Дізнаюсь про подружжя художників Катерину та Володимира Немирів, що живуть поблизу Львова. Воджу до Катерини свого старшого сина. Вона не калічить, не показує як треба, а розвиває образне мислення, розкриває затиснуте. Якби ще коли давала дитину вчитися малювати, то тільки до такого педагога!

А що Володимир Немира? Він малює абстракцію, на всьому що бачить. Ніколи раніше не зустрічала такого фанатизму. Ми кілька разів спілкуємось. Він каже, що душа все знає, що все геніальне в серці. Я йому вірю. Вперше пишу абстракцію. Дозволяю собі назвати Немиру своїм учителем.

Отак, якщо коротко. З усіх полів, куди ступала, назбирала різних квіток і сплела свій вінок. Тепер прорідженим пензликом пишу свій образ, але опираюсь на конкретику з фото. Перед початком роботи молюсь, опісля теж. Прошу і дякую.

То як навчитися? По-різному. Шукайте свій метод. Головне, слухайтесь свого серця, реагуйте на знаки, які посилає доля, йдіть за ними, ризикуйте. Вибирайте найкращих, просіться до них. Для роботи підбирайте лише якісні дорогі матеріали - від них багато залежить. І постарайтесь не критикувати себе. Ніколи!

Повірте, це найважче.