Блог | 8 європейських книжок, які варто прочитати українською
Читання книжок посідає п’яте місце серед видів дозвілля українців – після телебачення, ЗМІ, соціальних мереж та радіо.
Так стверджує дослідження Ukrainian Readingand Publishing Data 2018, здійснене за підтримки Українського культурного фонду. При цьому 36% опитаних взагалі не читають друкованих книжок, а 65% – не читають електронних і не слухають аудіокнижок.
Рівень освіти і добробут читачів книжок передбачувано вищий. Адже читання розвиває внутрішній світ, комунікативні навички, критичне мислення і професійний рівень. Крім того, великі тексти тренують довготривалу пам’ять. Картину можна оглянути за мить, а роман проживаєш у часі, уявляєш героїв, події, емоції.
Та важливо не лише скільки читаєш, а й що. У 2018 році львівське видавництво "Астролябія" уперше серед українських видавництв вибороло ґрант програми ЄС "Креативна Європа" на переклад і друк восьми високоякісних художніх творів класичної та сучасної європейської літератури. З-поміж них – твори часів Давньої Греції і Середньовіччя, які формують розуміння європейців одне одного і свого напрямку розвитку. Серед сучасних письменників – добре відомі в Європі імена, автори, що нагороджені престижними літературними преміями.
Цих творів досі не було в українському перекладі, а деяких – і в російському. Вони заповнюють певні жанрові пробіли в українській літературі, зокрема йдеться про фантастику, твори для підлітків та поезію. Але найважливіше – вони адаптовані до нашого читача і зменшують дистанцію між Західною та Східною Європою. Це те, що в культурі називають спільним кодом знань. Далі – детальніше.
"Місто Боуган", Кевін Баррі (2011)
Кевін Баррі – сучасний ірландський письменник і мандрівник. За свій футуристичний гангстерський роман "Місто Боуган" отримав Літературну премію Європейського Союзу та Міжнародну дублінську літературну премію.
Дії роману переносять читача у постапокаліптичну Ірландію 2053 року. Багаторічне правління бандита Логана Гартнетта опиняється під загрозою, бо до міста Боуган повертається його давній суперник, у злиденних околицях з’являється банда-конкурент, та й власні підлеглі снують інтриги.
Сюжет роману нібито типовий: боротьба двох чоловіків, між якими стоїть жінка. Але його особливість, не в останню чергу, – в колоритних персонажах і мові. Автор роману на перший план виводить ірландське суспільне дно: повій, злодюг, наркоманів. Власне, Кевін Баррі й сам був безхатченком. Мешкав у автокаравані, покинутих казармах ірландської королівської поліції. Зрештою втомився перевозити величезну кількість книжок, купив квартиру й осів у Дубліні.
Книга розрахована на дуже широку аудиторію. Такого ярмарку життя ви не побачите зі своїх помешкань чи офісів.
Киянка Ярослава Стріха, літературознавець і перекладач, магістр філології Гарвардського університету, блискуче переклала твір. Цілком імовірно, що ніхто не зробив би це краще. Дивуюся словам, які вона підібрала до прямої мови тих людей. Ви читаєте ірландського письменника Баррі, а опиняєтеся нібито у промисловій зоні Львова.
"Ереб", Урсула Познанські (2010)
Сучасна австрійська письменниця Урсула Познанські – одна з найуспішніших авторок молодіжного жанру. А популярною її зробив роман-трилер "Ереб", нагороджений Німецькою премією за юнацьку літературу.
Дія відбувається в старших класах лондонської школи. Спершу шістнадцятирічного Ніка дивує раптова зміна поведінки деяких однокласників. Вони стають скритними й відчуженими. Зрештою хлопець сам опиняється під впливом загадкової комп’ютерної гри "Ереб", яка змушує нехтувати власним сумлінням і друзями.
Сучасний віртуальний світ віддаляє підлітків від їхніх батьків, і Урсула Познанські своїм романом намагається зменшити цю дистанцію. Раджу читати як дітям, так і дорослим. Перші усвідомлять межу між віртуальним і реальним світом, а старше покоління побачить, чим живе сучасна молодь.
Переклала твір львів’янка Наталка Сняданко. Після здобуття філологічної освіти у Львівському університеті вона вивчала романські мови в Університеті Альберта-Людвіґа у Фрайбурзі. 2011 року нагороджена Літературною премією імені Джозефа Конрада-Коженьовського. В її доробку переклади творів Франца Кафки, нобелівського лауреата Чеслава Мілоша, Стефана Цвайґа, Еріха-Марії Ремарка та багатьох інших.
"Крига", Яцек Дукай (2007)
Яцек Дукай – культовий польський фантаст і автор європейського бестселеру "Крига", відзначеного численними преміями, зокрема і Літературною премією Європейського Союзу. Дукай відомий складністю своїх книг і, напевно, "Крига" – один із наймонументальніших його творів. Тут перегукуються багато сюжетних ліній і жанрів: наукова фантастика, любовний роман, кримінальне чтиво, детектив, утопія, антиутопія. Присутнє й альтернативне бачення історії, філософії, психології, біології та фізіології.
Події роману розгортаються у 1924 році в альтернативній реальності. Уявіть, що Тунгуська катастрофа спричинила аномальну зиму на євразійському континенті. Крига вкрила значну територію, заморозила історію, ба навіть ментальність людей. Перша світова війна не відбулася, а Польща лишилася у складі Російської імперії. На тлі цих подій польський студент-математик та невиправний картяр Бенедикт Ґерославський, змушений імперськими спецслужбами, вирушає у тривалу й небезпечну подорож Транссибірським експресом – у саме серце Краю Зими.
Твір потребує певної інтелектуальної підготовки, але він точно не відпустить вас із першої до останньої сторінки.
Переклад "Криги" майстерно виконав львів’янин Андрій Павлишин, перекладач, письменник, журналіст, викладач теорії перекладу в Українському Католицькому університеті. 2014 року нагороджений Золотим хрестом заслуги Республіки Польща.
"З жінками по-доброму не можна", Ремон Кено (1947)
Нехай назва роману не вводить вас в оману. Відомий французький письменник Ремон Кено в жодному разі не закликав до неповаги до жінок. Радше навпаки.
Дія відбувається у забарикадованому поштовому відділенні ще британського Дубліна. У Великодній понеділок 1916 року відділення захоплюють повстанці, що готові віддати життя за свободу Ірландії. Молоді й гарячі хлопці вбивають присутніх там надто лояльних до британського короля чоловіків, а жінок виштовхують на вулицю. І лише згодом зауважують у вбиральні юну британську поштарку. І ця, така не схожа на ірландок за зовнішністю, модою і поведінкою дівчина майстерно затуманює голови повстанцям і ставить під загрозу всі їхні героїчні плани.
Ця прекрасна вигадана історія – про вічну боротьбу Еросу й Танатосу, інстинкту життя й інстинкту смерті. Раджу всім, хто любить гостру прозу. Читається легко й швидко, як посвист кулі, що виносить мізки ворогу.
З французької твір чудово переклала львів’янка Ярина Тарасюк, філолог, доктор філософії. Викладає історію європейської літератури, входить до Європейської асоціації Франсуа Моріака.
"Ностромо: Приморське сказання", Джозеф Конрад (1904)
Наступний твір написав всесвітньо відомий англійський письменник Джозеф Конрад. Наш земляк, поляк за походженням, народився у Бердичеві, вперше побачив море в Одесі, а у Львові написав першу поему. Заговорив англійською у 21 рік на британському флоті, а в 37 почав писати прозу. Один із найглибших психологів у літературі, який проникає у душі своїх персонажів. Його роман "Ностромо: Приморське сказання" включено до списку 100 найкращих англомовних романів ХХ століття. Американський письменник Скотт Фіцджеральд якось зазначив, що краще б він написав "Ностромо", аніж будь-який свій твір.
У романі Конрад описує вигадане портове містечко Сулако у південноамериканській державі Костагуана, яку одночасно роздирають визвольна боротьба та срібна лихоманка. У центрі сюжету – італійський моряк на прізвисько Ностромо. Такий собі місцевий супергерой, якому симпатизують і без якого не здатні обійтися як багаті, так і бідні мешканці краю. Проте автору вдається заглянути й у потаємні та темні сторони його духу.
Читати всім, хто любить якісну, живу, з виразним серцебиттям літературу. Тут є любовна інтрига, пригоди, стрілянина та й бізнес-проекти. І все настільки органічно сплетене, що просто зачаровує.
Перекладачка – киянка Олена О’Лір (Олена Бросаліна), одна з кращих сучасних українських поетес, літературознавець. Перекладає ірландських та британських авторів, серед яких Дж. Р. Р. Толкіна, В. Б. Єйтса, Б. Поттер, Дж. Конрада. Лауреатка кількох премій, зокрема Літературної премії імені Григорія Кочура за перший український переклад англосаксонської поеми "Беовульф" і Премії імені Олександра Білецького за літературознавчі дослідження.
"Мир у війні", Міґель де Унамуно (1897)
Свій перший роман відомий іспанський філософ і письменник писав 12 років. І, як кажуть, робив це під впливом популярної в ті роки епопеї Льва Толстого "Війна і мир". Але при очевидній композиційній схожості підхід до проблеми, стиль і погляди автора помітно відрізняються.
Події роману відбуваються на тлі громадянської (Карлістської) війни в Іспанії. Ми бачимо кілька пов’язаних між собою родин, які мешкають у Більбао, неофіційній столиці Країни Басків. Важливо, що війна показана очима звичайних людей, які випадково потрапили у вир війни і намагаються жити посеред вибухів і пострілів.
Якщо ви захоплюєтеся історією і філософією, вам неодмінно сподобається цей роман. До речі, Міґелю виповнилося 8 років, коли почалася Друга Карлістська війна, тож маємо справу із художнім творінням очевидця.
Роман переклав з іспанської львів’янин Богдан Чума, український історик, перекладач, викладач новітньої історії в Українському Католицькому Університеті у Львові. Перекладає твори Лопе де Веґи, Міґеля де Унамуно, Хосе Ортеґа-і-Ґассета та інших.
"Кентерберійські оповіді", Джеффрі Чосер (1387)
Джеффрі Чосер – один із засновників англійської літератури. Так само важливий для англійців, як для нас Тарас Шевченко. Погодьтеся, без великого поета важко уявити сучасну Україну. Так само важко уявити без Джеффрі Чосера інтелектуальну європейську спільноту. Творіння Джеффрі Чосера є одним із джерел натхнення, зокрема, і для Дж. Р. Р. Толкіна.
Поема "Кентерберійські оповіді" – це збірка віршованих оповідей від прочан на шляху до мощей святого Томаса Бекета в Кентербері на південному сході Англії. Різні за змістом і тематикою історії, дещо нагадуючи "Декамерон" Бокаччо, яскраво представляють життя різних верств тогочасного англійського суспільства, тонко й іронічно висміюють соціальну несправедливість, корупцію, недоброчесність жінок. Цим виданням, нарешті, закривається одне із зяючих проваль в українській культурі: минуло кілька сотень років, перш ніж виходить цей переклад надважливого твору.
Видання припаде до смаку всім, хто цікавиться давніми часами, літературою та схильний досліджувати глибини людської душі.
Окремо треба сказати про перекладача – Максима Стріху, українського науковця, письменника і перекладача, відзначеного премією Кабінету міністрів України імені Максима Рильського за переклад поеми Данте "Божественна комедія. Пекло". Переклад Стріхи завжди наближений до людини, без зайвого пафосу, подиву гідно поєднує холодну близькість до оригіналу і вогонь поетичного обдарування.
"Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії" (VII ст. до н. е. - V ст. н. е.)
Це найповніше зібрання творів поетес Стародавньої Греції – колиски європейської культури. І великий науковий прорив для України, адже тут зібрано, упорядковано, якісно перекладено й прокоментовано майже 350 текстів, у тому числі рукописні папіруси, що зберігаються у музеях. Отже маємо справжній і довершений "Кодекс" у властивому цьому слову сенсі.
До збірки увійшли твори дев’яти давньогрецьких поетес із так званого канону, який вивчають в університетах: відома жриця Сапфо, Миртіда, Телесілла, Праксілла, Ерінна, Анита, Мойро, Носсіда й Корінна. Крім того, вперше перекладені твори й інших, "неканонічних" дев’яти поетес: Гедили, Філінни, Мелінно, Юлії Бальбілли, Кайкілії Требулли, Дами, Клеопатри, Теосебеї й Евдокії Авґусти. Більшість із цих імен відомі лише зі згадок у літературних творах.
Збірка неоціненна для філологічних досліджень, проте сподобається всім, хто цікавиться класичною грецькою поезією. Та й просто – унікальне колекційне видання, що повинно бути в бібліотеці кожної освіченої людини.
Збірку уклав, переклав та прокоментував один із кількох наших найкращих перекладачів з класичних мов ‒ львів’янин Тарас Лучук, літературознавець, поет, перекладач, син українського поета Володимира Лучука. І зробив він це скрупульозно, із максимальною увагою до деталей і водночас без гріху перед поетичним натхненням. У його доробку – переклади творів Сапфо й Алкея, Платона й Арістотеля, Катулла та Марціала, а ще багатьох інших авторів.
