Блог | 5 книг, які я просто "всмоктав" за 10 діб

Виїжджаючи у 18-денну відпустку взяв із собою 5 книг.

"Всмоктав" їх за 10 діб. 5 книг за 10 діб – це стільки ж книг, скільки було прочитано за попередніх 7 місяців цього року. Робота, сім’я і волонтерство забирають стільки часу, що на улюблену справу – читання, не залишається ні хвилини. Тому на відпочинку книги входять у мене, як вода в суху землю.

Першим ділом "проковтнув" 2 книги, які мені подарував один товариш.

"Політика воїна" - якщо ви читали книгу "Чому нації занепадають", то великого враження на вас ця книга не справить. Проте, у ній є багато цікавої інформації в сенсі моделів управління державою, не пов’язаної з роботою Робінсона і Аджемоглу. Охоплено багато регіонів і зроблено аналітичні зрізи від древньогрецьких полісів до сьогодення.

"Думай як шпигун" - посібник для "чайників", як правильно вибудовувати стратегію мислення у різних ситуаціях. Від побутових до критичних. Таку книгу варто читати, коли вам 18-20 років. В 37 ти просто читаєш про те, що застосовуєш у повсякденному житті. А… ну і автор – колишній співробітник ЦРУ. Відповідно вся книга просякнута духом незламності американської демократії. Такоє… хоча, в одному автор правий. США – наймогутніша країна у світі, відповідно їм начхати на бажання інших. Хто сильніший, той і встановлює правила. Це потрібно пам’ятати кожного разу, коли наші політики говорять про успішні перемовини з американськими партнерами.

Читайте: Пять романов, которые стоит прочесть этим летом

"Жозе Моуріньйо. Приватна розмова." Приклад того, як самозакоханий британський журналіст написав книгу про такого ж самозакоханого футбольного тренера. Моуріньйо – геніальний, питань нема, але те, як це подає автор, схоже на легеньке вилизування заду. Тим, хто цікавиться футболом книга буде цікавою. Хоча, фанам Андрія Шевченка пару моментів у книзі не сподобається. Автор доволі жорстко пройшовся по нашому кумиру і теперішньому тренеру Збірної України в контексті його переходу з Мілана в Челсі і його ККД в команді.

"Поштамт" Чарльза Буковскі – це моє любиме. Купив, щоб заново перечитати. Генрі Чинаскі – це один з моїх найулюбленіших героїв. Читаючи оповідки про життя цього пияцуги, який живе у режимі "робота-пиятика-секс", я мимоволі згадував часи роботи на "Радіо Тернопіль 106.1 FM", коли паралельно я був "студентським деканом" Інституту Фінансів ТАНГу. Вечірній ефір розпочинався о 18.00, закінчувався о 24.00. Потім всю ніч ми з колегами по радіо чи з інститутськими друзями брали від життя по максимуму, і вже о 6 ранку я повертався у студію, щоб провести ранковий ефір з 6.30 ранку до 12 дня, після чого їхав у Тернопільську Академію Народного Господарства і з 13.00 до 17.00 фактично працював третім методистом у деканаті. Після чого збирав манатки і виїжджав на радіо, бо о 18.00 у мене знову ефір. І так 2-3-4 доби поспіль. Різниця тільки в тому, що у мене завжди на обрії майоріли перспективи, а у Чинаскі – "жизнь-бєзнадьога"! Цю книгу однозначно треба прочитати усім незалежно від віку.

"Все те незриме світло" Ентоні Дорра. Автор був мені досі невідомий. Книгу придбав за рекомендацією продавчині у книжковому магазині. І не пошкодував. Книгу проковтнув за добу! Неймовірна історія перехрестя доль сліпої французької дівчини і німецького вояка, який пройшов гітлер’югенд. Історія, яка охоплює період з 1934 по 1944 рік. Переклад твору – фантастичний! Авторам адаптації – низький уклін! Спойлерити не буду, але якщо у вас є бажання прочитати щось світле, добре, щось, що вселяє віру в людство – прочитайте цю книгу. Місцями на очі виступали сльози. Так, я достобіса чутливий.

Читайте: України немає в списку передових країн. Чому?

І от, коли я на 10-му дні відпустки "проковтнув" усе, що привіз із собою, я зрозумів, що "небо падає в Дунай", що далі відпустка буде нудною. І тут прилітає кум і привозить мені ще нечитане Винничука і Пратчетта! Дякую, кум! Ще 5-6 днів чтива гарантовано!

Там в кадр потрапила ще одна книга – "Біле Ікло" Джека Лондона. То з добірки малого.

Дмитрик за тих самих 10 діб проковтнув наступні книжки, які подаю у відповідності до його ж особистого рейтингу:

1. "П’ятнадцятирічний капітан" Жюля Верна. – Той випадок, коли мої очікування і результат після того, як дав малому книгу, співпали. Читав запоєм. Недочитав сторінок 50, загубив на пляжі. Я переживав, що для 9-річного то ще зарано, але даремно переживав. Малий у захваті!

2. Джек Лондон "Біле Ікло" - класика. Читав уважно. Задумувався. Обговорювали добро і зло.

3. "Микита Кожум’яка" - все ж, це радше для молодшого шкільного віку, ніж для середнього.

Читайте: Куди не глянеш, а сусіди багатші. От нещастя

4. "Канікули з близнятами" Джеремі Стронга – не знаю, чому в рейтингу Дмитрика ця книга опинилась на дні. Прочитав за добу, сказав, що не вразило. Ну, може проблема в тому, що перед цим проковтнув Джека Лондона і Верна.

Ну, власне, все. Може кому знадобиться. Піду читати Винничука. Після того, як я прочитав його "Весняні ігри в осінніх садах", я зрозумів, що мені пощастило жити в один час і в одній країні з видатною людиною! Максимально рекомендую!