Блог | Бий, катуй, поплач і отримаєш вибачення?
"Канал "Украина" собрал двойной куш зрительского смотрения, но, похоже, проиграл другую битву – морально-этического характера". Цитата звідси.
Власне, цього разу інші слова, що краще б характеризували б те, що відбулося у двосерійному спецвипуску "Говорить Україна", присвяченому гучній темі побиття кількох чернігівських дівчат-підлітків іншою дівчиною на очах підліткового натовпу, підібрати важко.
Речі, які відбулися під час ефіру, є, на мою думку, неприпустимими. Дівчат, які вже зазнали болю й неймовірних принижень під час катувань, на проекті фактично морально зґвалтували вдруге, коли деякі експерти та ведучий ледь не силою почали примушувати їх пробачити їхню кривдницю. Ні, не заочно. Всі герої буди присутні на майданчику.
Найдивніше ж у тому, що і жертвам, і дівчині-агресору певні експерти і ведучий своїми словами наполегливо втовкмачували у голову, що треба лише пробачити один одного, і все минеться, ситуація забудеться, наче страшний сон. Але ж не минеться! Попереду слідство, суд і, не виключено, позбавлення волі.
Дивитися на це дійство на екрані було вкрай неприємно. Складалося враження, що героям і глядачам нав'язували думку – ображай, знущайся, бий, катуй, але головне – не забудь після цього поплакати, змусити (силою) твою ж жертву обійняти тебе та вибачити – і отримаєш індульгенцію на подальші аналогічні дії.
Цій моделі поведінці є влучне визначення - "русскій мір". Саме ця філософія.
Вибачте, колеги. Соромно.
P.S. Дехто радить дівчатам відпустити біль і розправити крила. Це дуже мудро і дуже правильно. Але навіть у побутових ситуаціях (розлучення, конфлікт батьки-діти, образливе звільнення з роботи, зрада з боку друга тощо) на те, щоб відпустити біль, у дорослих людей інколи йдуть роки. Потрібен час, мудра людина, якій довіряєш, поруч (інколи фахівець-психолог), прочитані книжки, подорожі, багато роздумів та робота над собою. Тоді вийде.
Тут інша ситуація. Сталася серія жахливих інцидентів, що кваліфікуються правоохоронцями як злочини. Сталася щойно, минуло лише кілька днів. Підлітки отримали фізичні та психологічні травми, перебувають у стресі та емоціональному розпачі. Далі вони потрапляють на знімальний майданчик, під світло та телекамери, тобто у ще одну стресову ситуацію. До них виводять їхню кривдницю, від вигляду якої їх вже починає трясти. І тут же дорослі авторитетні люди обіймають хуліганку, починають умовляти її вибачитися (щоб все минуло якнайскоріше), а від жертв буквально вимагають негайно пробачити. Саме це і виглядало як насилля, дубль 2. Це ж не серіал знімали, а на майданчику не актори були, які грали б емоції. Це живі люди. Діти. Глибоко травмовані.
Дай Боже, щоб вони, коли мине час, знайшли у собі сили та мужність простити. По-справжньому, а не під тиском. Група відзняла програму, і тема поступово забуватиметься. А дівчата повернулися до Чернігова. Там слідство, спілкування з правоохоронцями, адвокатами, медиками, суддями, зустрічі з кривдниками на вулиці, залаштунковий тиск. Попереду, вочевидь, суд та вирок. У них далі багато важких місяців. Ось у чому їм усім буде потрібна постійна допомога.
І ще важливе. Якщо вони колись по-справжньому простять, то мають зробити це для себе, щоб полегшити своє подальше життя. Не для того, щоб полегшити долю кривдників.
А зло, всі до нього причетні, мають обов'язково бути покарані. Щоб не відкрити дорогу ще більшому злу. Як саме - питання не до народних месників, а до правоохоронних органів, їхньої честі та професійності. Які, у свою чергу, мають перебувати під постійною увагою медіа.
