Блог | Яке майбутнє у Донбасу, або Екологічний Чорнобиль

Про перспективи Донбасу сьогодні страшно навіть думати. Особливо про екологічний стан. Тут маємо збіг великої кількості різнопланових факторів, які впливають на ситуацію, яка склалась. А саме:

1. Фактор бойових дій. Наслідком ведення бойових дій є значна руйнація соціальної, транспортної інфраструктури, житлового фонду, особливо в зоні активних бойових дій. Найстрашніше – це знищення людського потенціалу і масове переселення людей з регіону. На додаток, треба чітко усвідомлювати, що зруйновані підприємства, які і до руйнації не мали великої цінності внаслідок застарілого та зношеного обладнання, ніхто відновлювати не буде. Це нерентабельно і на це просто немає коштів.

Дуже важливим фактором є те, що обидві сторони конфлікту застосовували застарілі боєприпаси і в деяких випадках процент їх відмови складав до 40%. Йдеться про велику кількість боєприпасів, що не вибухнули, але становлять колосальну загрозу для оточуючих. Сюди ж можна додати неконтрольовані мінні поля, тому що, на жаль, у багатьох випадках ми просто не маємо карт мінних полів.

Все йде до того, що ми будемо мати ситуацію, подібну до ситуації в багатьох африканських країнах. Ведення будь-яких сільськогосподарських робіт буде вкрай небезпечним внаслідок щільного "забруднення" мінами і боєприпасами, які не вибухнули, або вибухонебезпечними предметами на цій території. Це те, що стосується військового аспекту.

Читайте: Жизнь в "ЛНР": мародерство и пустые обещания

2. Гуманітарний аспект, який виходить з військового, або результати життєдіяльності людей. У зв’язку з тим, що цей регіон був надзвичайно "індустріалізованим", і на його підтримання необхідно було виділяти значні ресурси і кошти перш за все, а останні три роки цього не робилося, ми маємо ситуацію, перспективи розвитку якої ніхто навіть не може собі уявити.

Які наслідки матимуть такі нюанси, наприклад, як затоплення шахтних стволів? Воно веде до зміни рівня ґрунтових вод і може спричинити підмиви, а як наслідок цього - провали ґрунту. Навіть в таких містах як Донецьк і Макіївка буде жити дуже небезпечно внаслідок того, що ніхто не буде знати, який квартал може провалитися під землю. Це перше.

Друге. Внаслідок того, що підземні води достатньо сильно забруднені, використовувати їх для людської життєдіяльності буде вкрай небезпечно. Ми не знаємо, які фракції важких металів, радіоактивних матеріалів та ін. може бути в тих водах.

Тому я особисто маю дуже великі сумніви щодо того, що є якийсь потенціал розвитку цього регіону. Природа має взяти своє, і на моє переконання щонайменше на два покоління ми змушені будемо "забути" про цей регіон. Ніхто не буде його відновлювати в тих обсягах, які були до цього, оскільки у цьому немає сенсу. Ніхто не буде відновлювати шахтну інфраструктуру і видобуток вугілля, тому що це нерентабельно і дуже затратно.

Ми не можемо повернути на місце людей, яким не буде що робити в цьому регіоні, а для тих хто залишиться, ми навряд чи зможемо забезпечити навіть їх мінімальні потреби у воді і харчуванні за наявних у регіоні ресурсів.

Читайте: Главная радость и беда россиян

Цей регіон, скоріш за все, перетвориться у такий собі "екологічний Чорнобиль" у відносно близький перспективі.

Наприклад - Авдіївка має головне містоутворююче підприємство, яке називається "Авдіївський коксохім". Власне зараз противник робить все, щоб знищити "Коксохім" і припинити його роботу, оскільки це буде мати страшні наслідки як на місцеве населення так і впливатиме на весь регіон, на ситуацію у Маріуполі зокрема, де розташований великий металургійний комбінат, який у значній мірі залежить від поставок продукції "Коксохіму".

Відселити Авдіївку (як один з варіантів уникнути екологічної катастрофи – Ред.) - не просто складно, це технічно неможливо за сьогоднішніх умов. Ви уявляєте собі, що значить відселити багатотисячне місто? Якби ми мали якусь стратегію, і ця стратегія була підкріплена грошима і іншими матеріальними ресурсами, про це був би сенс говорити.

За сьогоднішніх умов Україна фізично і фінансово не може собі дозволити здійснювати таку операцію, як переселення цілого міста. Ми маємо переселити не тільки Авдіївку, а й інші населені пункти, які потрапляють у зону бойових дій, тому що за даними деяких організацій в зоні конфлікту знаходиться більше 200 тисяч дітей. На жаль, не те, що ми не хочемо, ми не можемо фізично це зробити. Це колосальні затрати.