Блог | Українцям впарюють старі мумії

Кобзон - високий професіонал, талановитий співак, але його суспільна позиція мені огидна. Помер, тай й хр*н з ним. Я за ним плакати і сумувати не буду. За великим рахунком, чому мене має цікавити те, що відбувається там за порєбріком? Почалася війна. Там темна закрита територія, я не хочу про них нічого знати і чути.

Нам треба більше думати про своїх письменників, співаків, артистів. Мене більше хвилює смерть Левка Лук’яненка і Маккейна, царство їм небесне. Рік втрат був, багато українських знайомих відійшло, а що відбувається в Росії мене не хвилює.

Живеш ти по-різному, але як помирати ти можеш сам вибрати. Так само, як фараони піраміди будували, щоб пам’ять про них лишилася. Так само важливо, яка пам’ять лишиться про цю людину. Якщо він дуже довго старався, співав, але слід по собі лишив такий, що люди радіють або плюються - та нащо таке життя було?

Як почалася війна, мене взагалі перестали цікавити радянські артисти. Був їхній час, вони були відомі, я з ними спектаклі слухав, музику. Але я зрозумів, що те, що зі сторони Росії - другорядне. Якісь видатні особистості в Росії були з України. Така була політика - переманювати, перетягувати, обіцяти більше можливостей, більше грошей.

Читайте: Умер Кобзон: посмотрим, как по людоеду в рейхе будут скорбеть

Російська культура, мається на увазі радянська, складалась на 50% з єврейської культури, 40% української, тільки 10-15% - це власне російська. Їм немає, що нам запропонувати.

Вони захопили інформаційний простір через телебачення. Я з цим стикнувся, коли мої дитячі передачі не брали, бо сказали: "у нас російське продається". Так само зараз на "Інтері" і інших телеканалах продовжують впарювати старі мумії. Вони мене і моє оточення не цікавлять. Реально є що слухати, є що дивитися. Світ великий і чому мене має хвилювати якийсь Кобзон, тим більше, що він поліз в цю імперську політику. Помер, та й помер.