УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
OBOZ.UA
OBOZ.UA
Сайт

Блог | Російська навала в інтелектуальній сфері

Російська навала в інтелектуальній сфері

Ми звикли до інформаційної агресії з боку Росії. Ми вже розуміємо, що Росія використовує енергоносії і будь-які ресурси як своєрідну зброю. Але є ще одна вкрай чутлива сфера, де відбувається потужна експансія РФ, яку поки не дуже помічає українське суспільство та наші безпекові органи.

Мова про сферу авторської винагороди, в першу чергу, роялті авторів, які пов’язані з аудіовізуальним та шоу бізнесом.

Росія — величезний ринок шоу-бізу. І ми бачимо, як багато виконавців з країн СНД всіляко прагнуть гастролювати там. А якщо не гастролювати, то щоб їх твори виконувалися російськими співаками, тому що за це платять величезні роялті.

Читайте: Росія розставляє пастки для України

Ну то й що, можуть зауважити мені, це ж природній стан речей.

Але ситуація не обмежується тільки тим, що в Росії дуже ретельно і жорстко налагоджено виплату авторського винагородження. З появою імперської ідеї “руського миру” задля її реалізації Кремлем було застосовано всі важелі впливу на пострадянській простір, зокрема, і роялті.

Інструментами виступають організації колективного управління, представництва музичних видавництв та медіагруп. Ідеологами та головними виконавцями є Костянтин Ернст — керівник російського “Першого каналу”, Максим Дмітрієв — керівник "Российского Авторского Общества" (РАО), Андрій Кричевський — керівник “Всеросійської організації інтелектуальної власності”, також він є ініціатором та виконавчим секретарем “Евразійської конфедерації організацій правовласників (ЕАКОП).

Фактично, мова йде про спецоперацію на теренах колишнього Радянського Союзу, контроль за якою здійснює ФСБ РФ.

Як це працює?

Росія за допомогою тиску чи підкупу інфільтрує своїх людей в керівництво найбільш потужних авторських та видавничих структур, які існують в країнах колишнього Союзу. І саме ці структури отримують преференції щодо виплати роялті з РФ, а це, нагадую — величезні грошові потоки. Таку частково підконтрольну організацію запрошують до участі в ЕАКОП, однією з умов участі є перехід на програмну платформу “iPChain”, яка виконує операції з виплати роялті і, звісно, розроблена і обслуговується в РФ. А це вже повний контроль за організаційно-фінансовою діяльністю авторської організації.

Все, пастка спрацювала, автори та виконавці, які співпрацюють з такою інфікованою РФ організацією, опиняються на гачку. Або їх матеріальний стан починає відчутно погіршуватися. Або, навпаки, вони отримують великі роялті, вигідні пропозиції щодо виступів в Росії, виконання та записів їх творів, і стають свідомими чи несвідомими, але провідниками “руського миру”.

Створена та контрольована росіянами конфедерація ЕАКОП (штаб-квартира у столиці РФ) хоча і входить асоційованим членом до деяких світових авторських організацій, але фактично є альтернативою міжнародній конфедерації СІЗАК. Так само, як “Митний союз” за суттю є альтернативою “Європейському союзу”. До ЕАКОП сьогодні входять організації з Росії, Казахстану, Білорусі, Молдови, Киргизстану, Вірменії і Азербайджану.

До речі, представників Молдови було залучено минулого року, цьому передувала публічна кампанія дискредитації місцевої організації “AsDAC”, яка не прагнула до ЕАКОПу, у цій кампанії брали участь представники музичних видавництв з офісами, розташованими в Москві. Нещодавно відбулася спроба росіян захопити провідну авторську організацію з Грузії, яка поки що виявилася невдалою, тому що до подій було привернуто суспільну увагу. Зараз іде “робота” з Узбекистаном.

А як же Україна? Невже в умовах гібридної війни її оминула ця пошесть? Якби ж то...

Недостатня врегульованість сфери інтелектуальної власності, існування авторських організацій з ознаками фіктивності, регулярні афери з авторськими коштами як раз і створюють сприятливі умови для діяльності країни-агресора. І результати не забарилися.

Дивиться самі.

Громадська спілка “Українська ліга авторських і суміжних прав” (ГС УЛАСП), яка отримала право збору грошей за суміжні права, заснована колишнім міністром освіти Дмитром Табачником), чиї проросійські погляди загальновідомі. Не дивно, що у наглядовій раді цієї організації переважно представники російського музичного бізнесу.

З цією організацією активно співпрацює помітна фігура в цій сфері Олег Долинський — засновник ООО “Комп М’юзикПаблишинг” і представник “Universal Music Publishing Group” в Україні. За сприяння колишньої влади структурам Табачника та Долинського майже вдалося “розписати на двох” всю сферу інтелектуальної власності в Україні. В чиїх інтересах — питання риторичне.

Далі — більше. У керівництво громадської організації “Українське агентство з авторських і суміжних прав”, яка від України є членом світової конфедерації СІЗАК, увійшов Сергій Рижий. Він є фактичним очільником фірми “УМІГ М’ЮЗИК", яка активно співпрацює з РАО. Тому що Сергія Рижого та Максима Дмітрієва пов’язують не тільки ділові, а навіть родинні зв’язки!

У створеній під контролем колишнього керівництва Міністерства економічного розвитку начебто авторська організація “САУ”, яка, згідно з задумом, претендує на правонаступництво державного агентства з авторських і суміжних прав, яке за законом ліквідуєтся, входять публічно проросійські діячі, такі як Володимир Бистряков , Вікторія Сєрова, Ольга Ткач .

В Україні потужно діє представництво американського музичного видавництва “Warner Music Group”. Хоча воно зараз належить бізнесмену з російськім корінням Леонарду Блаватнику, який є наближеним до керівництва РФ. Пам’ятаєте скандальну ситуацію з Maruv перед тогорічним Євробаченням? Так у неї контракт з російським “Warner”.

Сумний перелік можна продовжувати. Але все зрозуміло і так: будь-яку війну, а особливо, гідридну, неможливо виграти, якщо інтелектуальна і творча еліта країни матеріально залежить від агресора. А разом з ситуацією у нашому медіапросторі все виглядає вже не загрозливо, а майже катастрофічно.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...