Блог | Итоги Евровидения: чем отличаются выступления бедных и богатых стран

Я зараз спробую умовно підбити по поличках наукові підсумки Євробачення, щоби був висновок, як в дисертації, а то виходить непевно.

Отже.

1. Країни Євробачення умовно (і не умовно) можна поділити на бідні й багаті.

(Багаті не в першому поколінні, як нафтові вишки або наші мільярдери, які ще недавно були простими бандюками. Багаті в сенсі традиційної, сталої заможності).

2. В бідних країнах жіноча сексуальність і досі є ходовим товаром, за який можна отримати непогані дівіденди - від айфончика до державної посади.

Тому номери від бідних країн - всі ці молдови, азербайджани, сербії - зазвичай маніфест Ані Лорак: напівпрозора мінімальна сукня, запальний мотив, волосся назад (я десь грубо написав "п*ськи-вітродуйки" - не дуже пристойно, але коротко та доволі ємно).

3. Багаті країни зазвичай представляють пісню-ідею: у неї є певний зміст, який виконавець намагається донести до глядача. Це може бути і рок-композиція, і сердечна балада, і вінтажна замальовка, і протестна провокація, і екзотична національна естетика.

(Звісно, це не перекреслює певної сексуальності, але є французька сексуальність, а є кіркоровська).

4. Іноді бідна країна раптом вривається саме з такою ідеєю в коло багатих - і тоді стає справжнім відкриттям. Таке бувало не один раз.

Це, власне, все. Наступного разу в професійне журі кличте саме мене: я прийду з дипломом музикознавця й одразу віддам вищий бал Литві - віддячу за підтримку. Тримайтеся.