Блог | Такое впечатление, что оказался в СССР: особенность "русского мира" на Курщине

Страх – это едва ли не первое, что бросается в глаза во время общения с жителями Курщины. С одной стороны, это нормально. Ведь страх – совершенно уместная и даже полезная эмоция на любой войне.

Далее текст на языке оригинала.

Але у місцевих страх – інший. Це не звичайний страх перед ворожою армією. Це, швидше, страх перед будь-яким представником влади. "Ми люді малєнькіє, а ето політика, я політікой нє інтєрєсуюсь", – цю фразу тут чуєш щодня. Таке враження, що опинився в срср, де за необережне слово можна було відправитися в Сибір.

А тепер згадайте перші дні повномасштабного вторгнення. Коли жінки в Конотопі на повному серйозі погрожували окупантам навести на них порчу – "В тебе х… стояти не буде!". Пам’ятаєте? Чи коли в Херсоні хоробра жіночка радила росіянам класти в кишені соняшникове насіння – "щоб хоч якась від вас користь була, коли вас тут вб’ють". А оці багатотисячні мітинги проти окупації в тому ж Херсоні пам’ятаєте?

На Курщині таке навіть уявити неможливо. Хоча, здавалося б, і там, в Херсоні, і тут, у Суджі – українці. От тільки за роки "прі путінє" росіян настільки залякали, що навіть право висловлювати власну думку для них стало розкішшю.

Ось це і є той сумнозвісний "руський мір", який росія несла в Україну. Адже всю свою історію російська влада діяла за принципом "Бий своїх, щоб чужі боялися".

Тому що росія – країна-терорист!