Блог | Что у Путина на уме, то у пьяного Медведева на языке

Бывший президент РФ, а ныне заместитель председателя Совбеза снова в деле. Дмитрий Медведев, когда-то считавшийся либерально настроенным реформатором, опять опозорил себя и страну, разговаривая так, как подобает безумному хулигану, а не серьезному государственному деятелю, пишет Александр Мотыль для The Hill.

Далее текст на языке оригинала.

Видача Міжнародним кримінальним судом (МКС) ордера на арешт російського лідера Володимира Путіна довела Медведєва до крайності. В основі його запису в Telegram від 20 березня лежить заява, яку розділяють багато країн Глобального Півдня, про те, що МКС неефективний і упереджений, ігноруючи "злочини США в Афганістані та Іраку". Якби Медведєв зупинився на цьому і навів докази на користь того, що МКС не є нейтральним, його думка могла б бути обґрунтованою. Принаймні, він міг би порушити запитання, гідні обговорення.

Але ні, Медведєв не втримався від того, щоб назвати МКС "пустопорожнім лайном" і опуститися до нецензурної лайки: "Очевидно, що потужний крик із США, що ми нібито взагалі не ратифікували Римський статут, fuck off pigmies, викликав у суддів тваринне прагнення виконувати природні потреби, які не пов'язані з правосуддям".

Останній абзац Медведєва варто процитувати повністю: "Судді МКС роздухарилися марно. Дивіться, мовляв, ми хоробрі, не о**срались підняти руку на найбільшу ядерну державу. На жаль, панове, всі ходять під Богом та ракетами. Цілком можна уявити точкове застосування гіперзвукового носія з Північного моря з російського корабля по гаазькій будівлі суду. Його не збити, на жаль. І суд – лише убога міжнародна організація, а не населення країни НАТО. Тому й війну не розпочнуть. Побояться. І шкодувати ніхто не буде. Тож, громадяни судді, уважно дивіться у небо…"

Останні три крапки – прозорий спосіб Медведєва припустити, що сценарій, який він піднімає, цілком може статися в майбутньому.

Декілька днів потому екс-президент Росії пригрозив Німеччині знищенням після того, як її міністр юстиції заявив, що Путіна заарештують, якщо він ступить на німецьку землю. "Давайте уявимо… що нинішнього главу ядерної держави приїхав на територію, скажімо, Німеччини і його заарештували. Що це? Оголошення війни РФ! І навіть у цьому випадку всі наші ракети полетять в Бундестаг, прокуратуру тощо. Чи він розуміє, що це casus belli, оголошення війни? Чи він погано вчився?" – пише Медведєв.

Це не перші необдумані заяви колишнього президента Росії, який не раз займався безвідповідальним ядерним "брязканням зброєю". Це не перший випадок, коли Медведєв щедро використовує недипломатичні висловлювання та непристойність. Деякі російські аналітики стверджують, що він нездатний стримувати свої найгірші інстинкти. Особливо після того, як почав вживати дуже багато алкоголю. Це може пояснити його божевільні витівки, але не пояснює, чому Путін та його оточення терплять і, можливо, навіть заохочують такі заяви колись серйозного російського політика.

Напрошується кілька можливих пояснень. По-перше, цілком можливо, що Путін повністю згоден з Медведєвим, але вважає за краще, щоб той грав роль божевільного "поганого поліцейського", а він на цьому тлі виглядав би порівняно раціональним "хорошим поліцейським". Звичайно, якщо це правда, то світ має справу з розумним божевільним у Кремлі, а не з незграбним самозваним шаховим гросмейстером. Але якщо це правда, то з Путіним взагалі немає про що домовлятися. І не лише про війну в Україні.

Єдиний потенційно реалістичний спосіб впоратися з таким лідером – консолідувати Захід, мобілізувати Глобальний Південь, підтримати Україну, ізолювати Росію та сподіватися, що холодна війна витіснить гарячу. І останнє, що слід практикувати, це будь-які форми умиротворення та компромісу. Не тому, що вони були б помилковими за своєю суттю, а тому, що вони тільки розпалять апетити Путіна та Медведєва до війни.

По-друге, можливо, Путін та його товариші визнають, що Медведєв робить заяви-марення, але вважають його корисним інструментом для залякування Заходу і України, їх примусу до прийняття кремлівських умов миру, контролю над ядерними озброєннями тощо. Це був би набагато більш обнадійливий сценарій. Але, на жаль, неможливо визначити, чи Медведєв є ідеологічним двійником Путіна чи просто маріонеткою. Оптимісти схильні вважати, що Путін не може бути таким нестабільним, як Медведєв. Песимісти скажуть, що може. Докази раціональності Путіна – неоднозначні. Іноді здається, що він дотримується тих самих стандартів раціональності, що й Захід, і діє відповідно, хоч і безжально. В інших випадках, таких як його ідіотське рішення напасти на Україну, здається, що Путін втратив будь-який зв'язок із реальністю.

По-третє, можливо, Путін втратив чи стрімко втрачає контроль над своїм оточенням. Російські аналітики вказують на зростаючі розбіжності всередині політичних еліт. Оглядач Валерій Соловей навіть говорить про де-факто антипутінський союз між армією та ФСБ. Військовий злочинець Ігор Стрєлков регулярно лає режим за поразку у війні. У таких умовах Медведєв просто міг говорити за себе і за таких самих неврівноважених росіян, як Стрєлков, але не обов'язково за когось ще. На жаль, хоча ця інтерпретація найбільш приваблива, у нас немає можливості дізнатися, чи вона правдива.

У результаті це означає, що Захід і Глобальний Південь мають сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. Зрештою, вони мають спільний інтерес до виживання, який переважає будь-яку симпатію Півдня до Росії та антипатію до США.

Переклад Gazeta.ua