Блог | Забудемо кров, каже Коломойський
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Забудемо, каже. Кров.
Ігор Валерійович віджав через черговий неупереджений окружний суд 7,5 мільярдів у України, повеселішав, і вибухнув програмною заявою в інтерв'ю Нью Йорк Таймс.
Мабуть в якості відпрацювання профіту. І на перспективу подальших поофітів.
Забудемо, каже, кров.
В обіймах Росії через 10 років.
А Америка, сволота така, змушує нас воювати, а грошей на це не дає.
А без грошей Ігор Валерійович ніколи ні на що не підписувався.
Гешефт з росією, ймовірно, виявився більш плідним.
Забудемо, каже. Кров.
Паззл складається. Всі попередні події щільно лягають впритул зі сьогоденним.
Війська відводяться. Бійці гинуть і калічаться в процесі самого твердого з перемирій.
Преса готується до цензури.
Ми готуємося, до того, що справа в самому справедливому суді скоро буде на кожного з нас - невгамовно активних.
Суди готуються до напливу роботи, нашвидку штампують свавілля, і запасаються білими нитками, щоб накоро шити нові рішення.
Країна готується з захопленою підтримкою аплодувати підвищєнню тарифів і будь-який каламуті, що впарить їй молода команда.
Ігор Валерійович сьорбає каву, і поблажливо нарікає Америці, яка давно готує йому жорсткий суд і затишну камеру.
Тому, що він думає, що все порішав. І ми підемо дружити з росією. Тому, що вона сильніша.
І забудемо, каже. Кров.
Тому, що яка там нахер ваша кров, в порівнянні з великим гешефтом?
Ігор Валерійович превзувся з рятівників нації в миротворці імені триколора.
І вас всіх перевзують. Або в постоли. Або, не сумнівайтеся - у білі тапки, якщо упиратися хто буде.
Ну давайте, розкажіть мені хто небудь про випадковості і збіги.
Розкажіть мені, про те, що вуха росії не стирчать за всім цим бл*дськім цирком.
І про згущення фарб, розкажіть.
У вас ще є трохи часу.
Забудемо, каже. Кров.