Блог | За рік дії українських квот радіоаудиторія істотно збільшилась

Рік діє Закон "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)", який запровадив на радіо поетапне впровадження квот на пісні українською мовою та ведення програм українською, тепер мінімальна частка становить 30%.

З 8 листопада квота для пісень українською мовою на радіо зростає з 25% до 30 %. Але вже зараз радіостанції перевиконують цю квоту, в середньому по країні частка пісень українською мовою в ефірі радіостанцій становить 32%. Дуже відрадно, що квота виконуються незалежно від регіону. Це показує, що абсолютно природніми є норми закладені в законі. Це нормально для країни, коли український слухач, натиснувши кнопку радіоприймача, може почути пісні українською мовою.

Я був одним із ініціаторів закону і згадав про запеклі дискусії, що точилися рік тому навколо ухвалення. Тоді було дуже багато міфів: що цей закон не можливо реалізувати, що люди перестануть слухати радіо, закриються усі радіостанції, особливо "нішеві", нема в Україні пісень, щоб покрити квоту тощо. А зараз бачимо, що радіоаудиторія не зменшилась, а збільшилась, і жодна радіостанція через квоти не припинила своє існування. Зараз є радіостанції, де музичні редактори в тиждень отримують 60 і більше нових українськомовних пісень, і вже з’явилась проблема вибору найкращих музичних творів для ефіру. Закон про квоти дуже важливий для деколонізації України.

Після ухвалення цього закону всі наступні документи щодо захисту української національної ідентичності та гуманітарного простору пішли як по маслу - закон про квоти на телебаченні пройшов у парламенті без особливих дебатів, ухвалено закон про захист книжкового ринку від путінської пропаганди, закон про гастрольну діяльність.

Кроки скеровані на захист української національної ідентичності будуть продовжуватись. Я вважаю, що засадничо захистити українську мову як державну, можна тільки ухваливши новий закон про державну мову. До цього питання треба підходити спокійно, зважено, але треба приймати це рішення, бо це необхідна передумова для повного захисту гуманітарного простору України.