Янукович і Яблуко: післясмак
Звісно, осмислення візиту Януковича до США – ще попереду. Поки що пазли лише починають складатися до купи – сухе (?) «ручкання» Януковича та Обами; українська діаспора, яка вимагає відставки президента; виступ протагоніста у Нью-Йорку – в Організації Об’єднаний Націй; угода між Україною та НАТО (всього лише про утилізацію боєприпасів), зустріч Януковича з Назарбаєвим… Наразі в голові хіба що настійливо співає Ленський голосом Івана Козловського – «Что день грядущий мне готовит?». Питання, звісно, цікаве, але риторичне. Час покаже, а поки що – слово експертам.
Геннадій Удовенко, колишній міністр закордонних справ України, представник України в Генасамблеї ООН, несподівано похвалив Віктора Януковича (для цього чомусь перейшовши на російську мову) та відзначив принагідно, що від візиту до Сполучених Штатів нічого особливого чекати було не варто.
«Янукович хорошо смотрелся»
- Пане Геннадію, як вам візит?
- Звичайний. Нічого екстраординарного. Янукович вже вдруге на сесії Генеральної асамблеї ООН. Зазвичай такі сесії привертають увагу тим, що на них йдеться про вирішення якихось глобальних проблем. В цьому році сесія Генасамблеї проходить у форматі саммітів, присвячених окремим питанням. Наш президент взяв участь у самміті глав держав, присвяченому охороні здоров’я, розповів, що робитиме Україна у цій царині. Як і кожен інший лідер, котрий доносить до світової громадськості досягнення своєї країни… Тож не варто ставити питання так: «От поїхав Янукович до Нью-Йорку, а чого він там досяг?». Янукович "хорошо смотрелся", виступив з конкретними, серйозними пропозиціями, наголосив на тому, що така держава, як Україна, прагне зайняти у світі належне їй місце.
- Барак Обама, мабуть, був не надто вражений. Як кажуть акредитовані в Нью-Йорку журналісти, зустріч була такою короткою, що – як написала газета «Україна молода» – часу, відведеного для неї, не вистачило б, щоб випити чашку гарячого чаю…
- В моєму дипломатичному житті мені доводилося займатися організацією таких зустрічей. В штаб-квартирі ООН проходять десятки зустрічей – це не той формат, коли президенти двох країн протягом двох годин обговорюють майбутні стосунки. Не варто було розраховувати на те, що Янукович з Обамою будуть там обійматися та цілуватися. Окрім того, ніхто й по цей день не знає, чого ж вона прагне – ця Україна… Наша країна ніяк не може визначитися. То ми говоримо про євроінтеграцію, то визнаємо, що швидко вступ до Євросоюзу не станеться. Але я ніякого погіршення стосунків з Америкою тут не бачу. Ми американцям нічого не винні.
- А вони нам винні?
- Дуже багато. Я знаю це, як ніхто інший. Занадто складний був шлях до того, що Америка зрештою визнала Україну…
- Повернемось до виступу Януковича в ООН. Рік тому він також виступив з серйозними заявами – пообіцяв, що Україна долучиться до подолання світової продовольчої кризи і нагодує нужденних Азії та Африки. У підсумку тамтешні голодуючі і по цей день чекають українського хліба…
- Це біда майже кожної держави – зробити гучні заяви, а потім благополучно про них забути. Україна, звісно, дуже від цього страждає. Згадайте хоча поїздку Тимошенко до Лівії – скільки там було взято зобов’язань! І нічого не зроблено. Потім йшлося про ремонт літаків для Індії… Але я сам пропонував це ще у 1994 році! Щоб ми взяли до уваги досвід Ізраїлю, який почав відновлювати радянські літаки. І так в усьому… Зараз справа з літаками зрушила з мертвої точки, але я дуже боюсь, що ми не доведемо цю справу до кінця…
Після Удовенка до розмови з «Обозревателем» долучився Володимир Корнілов, директор українського філіалу Інституту країн СНД – експерт, відомий своїм промосковським налаштуванням. Корнілов відразу ж висловив певне розчарування, що інтерв’ю буде присвячене не візиту Януковича до РФ. Поступово розмова перейшла і на це.
«Янукович держит в уме визит в Россию».
- Давайте спочатку з приводу Америки…
- А что Америка? Понятно, что лидеры стран третього мира рады возможности добраться до этой площадки – ООН – и попиарить свою страну, а также использовать этот повод для двух- или трехсторонних встреч с возможными партнерами, с которыми не доходят руки встретиться на государственном уровне. Так что тут все было предсказуемо. Хотя выступления Януковича носили неожиданно сдержанный характер, я ожидал, что он снова будет говорить о проевропейской ориентации и так далее. Но мы видим, что он смягчил эту тематику и больше говорил о борьбе с курением, чем о западном векторе Украины. Это значит, что предстоящий визит в Россию он держит в уме.
- А як же співпраця з НАТО? Мова йшла і про це. Щоправда, тільки в контексті утилізації бойових відходів…
- НАТО – тема вечная. На самом-то деле подобная программа прорабатывается еще с 80-ых годов, с тех пор множество украинских предприятий, которые этим занимались, обанкротились, но об этом у нас не особенно любят говорить. А следовало бы… Так что это такая себе мелочная программа, и утверждать, что отношения с НАТО выходят на новый уровень, было бы неправильно.
- А з каспійським газом і диверсифікацією джерел теж нічого не виходить на новий рівень? Між тим з Назарбаєвим Янукович також про щось домовлявся…
- Ну, когда украинские лидеры – хоть Янукович, хоть Ющенко, хоть Кучма – встречаются с азиатскими коллегами, тема нефти всегда присутствует. Это уже добрая традиция. Да, собственно, о чем еще им говорить-то?.. Но при этом ответ от этих государств всегда стандартный: газ все равно будет проходить по территории России. Они обещают, сочувствуют, но при этом идет один посыл – учитывать позицию Российской Федерации.
- Це й визначатиме порядок денний візиту до Москви?
- Никоим образом. Никогда никакие встречи в Америке не повлияют на переговоры в Москве. Россия ждет от Украины конкретних предложений относительно того, на каких условиях может быть предоставлена Украине очередная скидка на газ – так, чтобы это было выгодно и Российской Федерации. Речь пойдет о взаимовыгодном сотрудничестве.
Звісно, поняття взаємної вигоди у кожного своє. Й навряд чи з Корніловим погодиться його колега по експертному цеху - кандидат політичних наук, експерт з питань зовнішньої політики, колишній працівник Дипломатичної академії при МЗС Олександр Палій. До нього «Обозреватель» додзвонився в останню чергу і дізнався про таке:
«Януковичу було потрібно дізнатися у Назарбаєва, чи є у нього надлишок газу»
- Чи довів Янукович Обамі, що Україна дотримується норм демократії?
- Я думаю, що, швидше за все, метою цього візиту було залучення американського бізнесу – великого американського бізнесу! – до енергетичних проектів в Україні. Тут є інтерес і Сполучених Штатів, і насамперед – України, бо наша держава, звісно, перебуває у гіршому енергетичному становищі, ніж США.
- І як? Вдалося домовитись?
- Не за підсумками цього візиту. Цього разу Янукович лише наголосив на певних тезах. На покращенні інвестиційного клімату тощо. Раніше віце-прем’єр Бойко говорив, що підписана угода по видобутку енергоносіїв в Україні традиційними та нетрадиційними методами. Це і є один з пріоритетів відносин між країнами.
- Тобто все ок? А чому є тоді ЗМІ пишуть про прохолодну зустріч президентів?
- ЗМІ мають надто райдужне уявлення про те, як проходять такі візити. США на сьогодні є наддержавою, в якої є купа проблем, окрім України. Зокрема, Ірак абощо. Треба розуміти, що у людей не бракує власних питань, окрім українських справ.
- Як ви оціните зустрічі Януковича з іншими лідерами?
- Україна вже досить давно говорить про бажання розвивати енергостосунки з Середньою Азією, і зараз цікаво розвиваються стосунки між Азербайджаном, Казахстаном, Туркменістаном та Євросоюзом. Маю на увазі транскаспійський газопровід. Думаю, Януковичу було потрібно дізнатися у Назарбаєва, чи є у нього надлишок газу – звичайно, ще не для того, аби його перекачувати його цим газопроводом, але щоб везти територією Росії. Можливо, в даному питанні повернуться до схеми, яка була колись: Україна транспортує російський газ до Європи, а Росія транзитує каспійський газ до України.
- Цікава схема. Тобто Янукович поїде до Медведєва переможцем? Чи хоча б – як рівний до рівного?
- Думаю, він поїде з надією. Але не з рожевою надією на те, що Росія піде на вигідні Україні умови. Треба самим розвивати газову сферу – це те, про що говорив президент. По-перше, максимально використовувати видобуток газу на своїй території – в тому числі й з залученням іноземних інвесторів. По-друге, знизити споживання газу, яке на сьогодні є захмарним. Бо Польщі на сьогодні вистачає 17 мільярдів кубів газу – для всієї її економіки, яка є втричі (!) більшою за українську економіку. Україна ж видобуває 20 мільярдів кубів газу і відчуває в ньому потребу. Все це через недорозвинутість енергозберігаючих заходів. Ось це – поле для дуже серйозного прориву.