Ситуация вокруг "Нафтогаза": эксперимент превратился в инструмент корпоративных войн

1 минута
26,9 т.
Ситуация вокруг 'Нафтогаза': эксперимент превратился в инструмент корпоративных войн

З величезною цікавістю прочитав інтерв'ю Андрія Коболєва, щойно звільненого з посади голови правління НАК "Нафтогаз України".

Мене як професіонала в державному управлінні перш за все зацікавила його гнучкість щодо питання регулювання наглядової ради компанії. Пану Коболєву вдалося і проголосити легітимність ради, і, одночасно довести, що вона не була обрана у цілком легітимний спосіб. Я не вперше стикаюся з такою "послідовністю", але справа в іншому.

Існуючий механізм корпоративного управління державною власністю вичерпав себе. Експеримент, що мав дати гідний результат у країні з іншою ментальністю, в Україні перетворився на інструмент корпоративних війн. Це стосується і методу призначення членів незалежних наглядових рад, і самого по собі конкурсного відбору. Поясню свою думку.

Видео дня

Перше. Загалом наглядова рада – це правильно і дійсно відповідає найкращим світовим стандартам управління. Але за існуючої процедури призначення членів наглядових рад держава фактично позбавлена впливу на компанію. Не дивно, що компанії можуть показувати мільярдні збитки, а їхнє керівництво не несе за це жодної відповідальності. Зрештою, з'являються такі потворні схеми звільнення, як та, що ми спостерігали на прикладі пана Коболєва. "Нафтогаз" вийшов з-під контролю держави, але за процедурою звільнити його було цілком неможливо.

Зараз ситуація навколо "Нафтогазу" нагадує старий анекдот про ліжка в борделі. Треба змінювати не пана Коболєва на пана Вітренко, а процедуру контролю за наглядовими радами. Бо за рік будемо так само влаштовувати спецоперацію, аби звільнити вже Вітренка.

Друге. Конкурси довели свою неефективність. Справа навіть не в тому, що спеціалісти високого фахового рівня не беруть участь у конкурсах. Справа в тому, що керівник має обирати собі підлеглих. Думка, що він може працювати з тими, кого відібрали для нього добрі дядьки – лише мрія. Відповідальність має приходити разом із правами. Перше право керівника – це обирати собі команду, з якою він зможе виконати поставлені завдання.

Обидва механізми треба виправляти так, щоб посилити якість управління державою. Сподіваюся, в цьому питанні ми знайдемо порозуміння з нашими іноземними партнерами.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.