УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Михаил Лев
Михаил Лев
Глава правления ОО «Центр политико-правовых исследований», адвокат, общественный и политический деятель

Блог | Проблема розширення спеціальної місії ОБСЄ в Україні

Проблема розширення спеціальної місії ОБСЄ в Україні

Нещодавно представниця України в Тристоронній контактній групі І. Геращенко заявила, що українська сторона буде добиватися поширення присутності місії ОБСЄ і на акваторію Чорного та Азовського морів.

Видео дня

Більше того, мова йде також про анексований Крим. І. Геращенко виходить з того, що спеціальна моніторингова місія ОБСЄ має право функціонувати на всій території України. Але якщо з Кримським півостровом, Керченською протокою та територіальними водами Чорного моря все зрозуміло, виникає питання із Азовським морем.

Перш за все, говорячи про таку заяву в цілому, викликає подив, що питання розгортання місії ОБСЄ актуалізується тільки зараз. До того ж на підставі того, що Крим – українська територія. Варто згадати, ще в 2014 р. було прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Ним, як відомо, визнається нинішній стан справ у Криму, а саме – неможливість України здійснювати там свою юрисдикцію. Власне через це і не було запроваджено воєнний стан ні в Автономній Республіці Крим, ні в Севастополі. Відповідно, за логікою, питання розгортання місії ОБСЄ в Криму та Севастополі не актуалізувалося з огляду на вище зазначений факт. Інакше виникала б загроза визнання законності російської юрисдикції. Органи ОБСЄ мали б діяти не відповідно до українських законів, а миритися з російською присутністю, оскільки в іншому випадку мали б місце елементарні ускладнення роботи і т. д.

Читайте: Новости Крымнаша. Рабство наиболее рентабельно для рабов

Отже, на виході маємо абсолютну непослідовність чинної влади, яка не виконує свої ж правила гри. Якщо йде мова про розширення місії ОБСЄ на Крим, то тоді чому не було запроваджено воєнний стан в АРК та Севастополі. Зрозуміло, що доволі часто правове поле не збігається з політичним, з огляду на постійну мінливість останнього. Але в такому випадку повинні бути залізні аргументи, які в даній ситуації не прослідковуються. Крим та Севастополь знаходяться під окупацією вже п’ятий рік, Україна одразу ж визнала неможливість здійснення своєї юрисдикції, і тут лише зараз виникає вимога з місією ОБСЄ в Криму. Така разюча непослідовність підриває міжнародний авторитет Києва. Не говорячи про "ефективність" спеціальної місії ОБСЄ в цілому. Як висновок, маємо бурхливу активність при відсутності реальних кроків як по забезпеченню прав і свобод людини в Криму, так і по вирішенню проблеми мілітаризації півострову та акваторій Чорного та Азовського морів.

Читайте: Новости Крымнаша. В мире появляются все более четкие границы между дикарями и людьми

З останнім теж не все зрозуміло. Питання полягає в тому, що в Азовському морі, згідно Договору між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, взагалі відсутнє поняття територіальні води. По документу, як Україна може розташовувати свої судна (як торгівельні, так і військові) в будь-якій точці Азовського моря, так і Росія. Тобто, гіпотетично, українські кораблі можуть ходити поруч з Таганрогом і не питати дозволу РФ. Так само і остання може підводити свої судна до Маріуполя без жодних санкцій.

Читайте: Новости Крымнаша. Крымчане бегут из оккупации

Отже, з правової точки зору місію ОБСЄ не можна поширити на Азовське море, оскільки воно не є точно поділеним між Україною та Росією. Посилання в даному випадку на Конвенцію ООН з морського права 1982 р. доречні лише у випадку визначення поняття "замкнуте море" та порядку співпраці держав, що омиваються таким морем. Як не дивно, Керченський інцидент абсолютно не вплинув на діяльність спільної з РФ комісії з питань рибальства в Азовському морі, функціонування якої є прямим виконанням Конвенції.

Читайте: Новости Крымнаша. Чемодан — вокзал — и до свидания!

Проблема з Азовським морем полягає в тому, що початково вище згаданий Договір не був вигідний для України з огляду на нерівність військово-морських сил у регіоні. Часто лунає думка про те, що його скасування дасть можливість заявити Росії про наявність територіального спору. Дана теза є частково вірною. Перш за все, мова йтиме про неврегульованість судноплавства та спільної діяльності в Азовському морі, чого вимагає Конвенція. Але остання прямо зобов’язує держави, що омиваються замкнутими і напівзамкнутими морями, узгоджувати свою діяльність. Відповідно, виконуючи Конвенцію, потрібно підписувати новий Договір. Зрозуміло, що за нинішніх умов Росія не піде на такий крок. Але водночас вона в принципі відмовляється виконувати чинний Договір. Але, виставляючи Україну агресором та підтримуючи роботу вище згаданої комісії, Москва формально Договір не порушувала і Конвенції дотримується. Натомість, Україна, замість реальних кроків, продовжує потурати агресору, посилаючись на недоречні норми міжнародного права, актуалізовувати певні питання лише в контексті політичної кон’юнктури і не здійснюючи реальних кроків по вирішенню нагальних проблем.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...