Політв'язень Костенко - герой чи державний зрадник?

Політв'язень Костенко - герой чи державний зрадник?

Я не знаю, хто саме фінансує бурхливу закордонну діяльність Анатолія Шарія (чуткі ходять різні), але хто б це не був – Андрій Клюєв, Олександр Клименко чи волелюбний український народ в особі читачів-глядачів його блогів – мушу їх поздоровити: Анатолій Анатолійович заподіяв рідкісне задоволення навіть такому прискіпливому поціновувачу публічного слова, яким є я. Йдеться про розвідку Шарія стосовно "в’язня сумління" Олександра Костенка – героя Революції Гідності, який був затриманий у лютому 2015 року в окупованому Криму, засуджений російським судом за те, що під час акцій протесту 2014 року, начебто, кинув на Майдані каменюку в кримського "беркутівця", відбув у Росії 3,5 роки ув’язнення й зараз тріумфально повертається в Україну.

3 серпня 2018 року жертву путінського режиму на виході з колонії в Кірово-Чепецьку зустрів український консул Геннадій Брескаленко, який має доставити Костенка до Києва, де зусиллями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової герою виділене двокімнатне помешкання за рахунок українських платників податків. Більш того, зразу ж після звільнення Олександру Костенку зателефонував президент України, який написав у Twitter: "Тепло поспілкувався по телефону з Олександром Костенком. Він великий молодець! Незаконне ув'язнення і роки важких випробувань не похитнули його твердої проукраїнської позиції. Олександр вдячний кожному, хто боровся за нього. Чекаємо його на рідній землі!".

Видео дня

І один лише Шарій нагадав публіці, що кримчанин Костенко був затриманий у Києві 22 травня 2014 року Службою безпеки України разом зі своїм подільником Станіславом Красновим як учасник терористичної групи, що готувала диверсії в столиці.

Між іншим, після того, як Костенко був оголошений в Україні героєм Майдану, СБУ видалила зі свого сайту повідомлення про його затримання. Але на той час це повідомлення разом з фотографіями вилученої зброї широко розійшлось у ЗМІ. Ось, наприклад, один з передруків, зліва на першій фотографії – Олександр Костенко, праворуч – Станіслав Краснов:

Політв'язень Костенко - герой чи державний зрадник?

А оце – телевізійний репортаж про затримання Костенка й Краснова Службою безпеки України:

До речі, Шарій так і не з’ясував, яким чином Костенкові вдалось після затримання втекти в Крим. Тож розповідаю: Костенко й Краснов опинились на волі завдяки допомозі народного депутата від ВО "Свобода" Едуарда Леонова, у якого вони рахувались помічниками-консультантами. Суд арештував обох підозрюваних у тероризмі, призначивши як альтернативний запобіжний захід грошову заставу. Леонов ту заставу вніс, обидва активісти Майдану вийшли з Лук’янівського СІЗО, після чого Костенко втік з України – спочатку він добрався до Брянська, звідкіля повернувся додому в окупований Сімферополь, незаконно перетнувши російсько-український кордон.

У січні 2015 року Костенко отримав у Сімферополі російський паспорт, але невдовзі в ході перевірки його особи (Костенко перевірявся через те, що він – екс-співробітник Київського райвідділу міліції Сімферополя) було встановлено, що він підозрюється в заподіянні тілесних ушкоджень колишньому міліціонеру з кримського спецпідрозділу "Беркут", який на той час вже також отримав російське громадянство. Таким чином, йшлося про ймовірний злочин, вчинений одним росіянином відносно іншого, тож Костенка від тюрми не врятувало навіть те, що він запевняв слідчого в тому, що виконував на Майдані завдання російських спецслужб, отримуючи за це від комісара прокремлівського руху "Наши" Костянтина Голоскокова півтори тисячі доларів на місяць.

Що ж стосується Станіслава Краснова, якого СБУ затримувала разом з Костенком, то з січня 2018 року він перебуває на лаві підсудних в статусі обвинуваченого – Краснову інкримінується державна зрада, незаконне поводження зі зброєю, умисне вбивство й підготовка терористичних актів. Ось, будь ласка, інформаційне повідомлення Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Звісно, телефонний дзвінок Петра Порошенка людині, яка в Україні підозрюється в тероризмі та роботі на іноземні розвідки й спільника якої зараз судять, виглядає комічно.

Президент не може знати біографії всіх тих пройдисвітів, яких він нагороджує чи яких використовує задля піару себе, коханого. Але це зобов’язаний знати голова СБУ Василь Грицак і заступник глави Адміністрації Президента Валерій Кондратюк, які були призначені на ці посади Порошенком. Саме вони, а не президентські піарники, мають визначати, кому глава держави може телефонувати, а з ким йому краще не спілкуватись – хоча б задля того, щоби не стати об’єктом глузування.

Тому та обставина, що Порошенко в березні 2017 року нагородив орденом колишнього бойовика "Донецької народної республіки" (нині – полковника української поліції) Юрія Голубана, у червні 2018 року присвоїв звання "заслужений юрист України" Роману Титикалу – особистому адвокату найвідомішого українського шахрая Костянтина Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), а в серпні 2018-го привітав телефоном громадянина Росії Олександра Костенка, якого Служба безпеки України вважає терористом і агентом іноземної розвідки, свідчить про те, що Порошенко знищив рештки державних інституцій, оточивши себе людьми на кшталт Грицака та Кондратюка.

Втім, сподіватись, що Порошенко визнає свою помилку, вижене малахольних Грицака й Кондратюка, які перетворили його на сміховисько, і потурбується про те, щоби кримінальне провадження відносно Костенка завершилось у законний спосіб, не доводиться. Якщо зараз Костенко повернеться в Україну, то повториться та ж історія, що була з Голубаном: після того, як Порошенко нагородив у березні 2017 року бойовика терористичного загону "Восток" орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, народний депутат України Ігор Луценко звернувся до СБУ з заявою про скоєння Голубаном державної зради та участь у терористичній діяльності. Ясна річ, що ніхто в СБУ не збирався розслідувати діяльність людини, яка була обласкана самим Петром Олексійовичем. Тоді Ігор звернувся до суду й суддя Шевченківського райсуду 8 квітня 2017 року зобов’язав СБУ розпочати досудове розслідування. На виконання судового рішення слідчий СБУ таки вніс повідомлення про злочин в ЄРДР, але досі ніяких слідчих дій у кримінальному провадженні відносно орденоносця Голубана не проведено.

Зокрема, згідно з заявою народного депутата як свідок маю бути допитаний я, оскільки мені відомо, що Голубан служив у "ДНР" на посаді ротного командира під прізвиськом "Вампір". Вже понад рік я чекаю, коли ж мене викличуть до СБУ на допит – і все марно.

Тому можна не сумніватись, що й на Костенка після президентського телефонного дзвінка очікують лише нагороди та квартира в Києві. Бо головним результатом правління Порошенка стало перетворення України з держави на спірну територію.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.