Блог | Насіров Р.М. – чинний Голова державної фіскальної служби України

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року апеляційна скарга Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України і народного депутата України Журжія А.В. – залишені без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року, яким було визнано протравним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №35-р "Про звільнення Насірова Романа Михайловича з посади Голови Державної фіскальної служби України" - залишено без змін.

Зазначена постанова апеляційного суду набрала законної сили.

Таким чином, в судовому порядку визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення Насірова Р.М. з посади Голови Державної фіскальної служби України.

Зважаючи на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2015 року №424 "Про призначення Насірова Романа Михайловича Головою Державної фіскальної служби України" є чинним, а також приймаючи до уваги, що посада Голови Державної фіскальної служби України на даний час є вакантною, відповідно до пункту 9-2 статті 116, статті 117, статті 129-1 Конституції України – Насіров Роман Михайлович з 17 лютого 2020 року є чинним Головою Державної фіскальної служби України.

Якщо говорити про юридичну мотивацію того, що Насіров Р.М. з 17 лютого 2020 року є чинним Головою Державної фіскальної служби України, то тут слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" - відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Таким чином, питання призначення на посаду, звільнення з посади та поновлення на посаді керівника центрального органу виконавчої влади регулюється Кодексом законів про працю України тільки в часті, що не врегульована Законом України "Про державну службу" та іншими законами, в першу чергу Конституцією України як актом вищої юридичної сили, а також Законами України "Про центральні органи виконавчої влади", "Про Кабінет Міністрів України".

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.

Здійснюючи призначення або звільнення керівника центрального органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України реалізує свої конституційні повноваження, передбачені п. 9-2 ст. 116 Конституції України, яким встановлено, що Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Вказане повноваження кореспондується зі ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України "Про державну службу", рішення про призначення приймається:

1) на посаду державної служби категорії "А" - суб’єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України;

2) на посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівником державної служби.

Таким чином, на відміну від державних службовців категорії "Б" і "В", про призначення (звільнення) яких видається наказ керівника відповідного державного органу, при призначенні на посаду (звільненні з посади) державної служби категорії "А" наказ в розумінні Кодексу Законів про працю України не видається.

Так, Насірова Р.М. було призначено на посаду Голови Державної фіскальної служби України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2015 року №424-р та звільнено з посади Голови Державної фіскальної служби України розпорядженням Кабінету Міністрів України №35-р від 31.01.2018 року.

Наказ про його призначення та звільнення з посади Голови Державної фіскальної служби України не видавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, передбачене ст. 235 КЗпП України поновлення працівника на роботі як спосіб захисту порушених трудових прав нерозривно пов’язане з прийняттям протиправного наказу про звільнення.

У випадку припинення державної служби шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України конституційного акту – розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення з посади державної служби категорії "А", саме по собі визнання протиправним та скасування такого розпорядження є достатнім самостійним засобом поновлення порушених прав державного службовця, в тому числі, права перебування на державній службі.

Зважаючи на те, що призначення та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади віднесено до конституційних повноважень Кабінету Міністрів України то відновлення порушених прав Насірова Р.М. повинно бути здійснено Кабінетом Міністрів України з дотриманням встановлених процедур і гарантій трудових прав працівника, шляхом безперешкодного допуску його до здійснення повноважень Голови Державної фіскальної служби України.

Це пов’язано з тим, що пунктом 9-2 статті 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Керівники центральних органів виконавчої влади призначаються та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

Рішення про призначення та звільнення керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України оформляється розпорядженням Кабінету Міністрів України, яке відповідно до статті 117 Конституції України являється актом Кабінету Міністрів України, який підписує Прем’єр-міністр України.

Таким чином, щодо призначення і звільнення керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України передбачена конституційна процедура ухвалення таких рішень.

У зв’язку з скасуванням розпорядження Кабінету Міністрів України №35-р від 31.01.2018 року про звільнення Насірова Р.М. з посади Голови Державної фіскальної служби України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2015 року №424-р про призначення його на посаду Голови Державної фіскальної служби України залишається чинним.

Вказаний конституційний акт про призначення Насіова Р.М. Головою Державної фіскальної служби України в установленому порядку не скасований і не змінений.

Таким чином, він є обов’язковим до виконання на усій території України.

Крім того, повноваження Насірова Р.М., як державного службовця, в установленому законом порядку взагалі не були припинені.

Зважаючи на вище зазначене - Насіров Роман Михайлович з 17 лютого 2020 року є чинним Головою Державної фіскальної служби України.