Блог | Концерт Саакашвілі під Верховною Радою

План порятунку України за 70 днів Михайла Саакашвілі, проголошений ним 21 жовтня увечері під Верховною Радою, викликає аналогію з план подолання корупції за 100 днів генерала СБУ Євгена Марчука, який у 1999 р. спочатку увійшов до "канівської четвірки", а коли президентом обрали Кучму – пішов до його команди разом зі своїм планом. Й досі корупцію долаємо. Якщо Порошенко визнав, – він не факір і не має чарівної палички, то Саакашвілі, схоже, позичив її у більшовиків, які теж обіцяли все і відразу.

Читайте: Если бы Саакашвили был президентом...

Більшовики стукали чарівною палицею марксизму по усіх і усьому, що траплялось їм під руки, але замість розрекламованого чудового соціалізму як першої фази комунізмом збудували щось таке, що можна назвати феодалізмом з елементами рабовласництва, або рабовласництвом з елементами феодалізму. За іронією, світла ера соціалізму тяглась 70 років, майже як і 70-добовий план Саакашвілі.

Подібно до більшовиків Саакашвілі теж почав із заклику і обіцяння за 70 діб знищити олігархів-капіталістів. Круто. Але на відміну від більшовиків, які дали повну свободу дій "ЧК" та іншим "надзвичайкам" у межах непрописаного "революційного" законодавства, Саакашвілі обіцяє повністю виключити втручання прокуратуру, СБУ і поліції у діяльність бізнесу. Отже, незрозуміло хто ліквідує в Україні олігархів, список яких чомусь очолив Порошенко, замість Ахмєтова. Мабуть, якийсь святий дух, що потай веде облік статків усіх, включаючи й олігархів, незалежно від того державного реєстру, який тільки у цьому році зробили відкритим, скасувавши систему "захисту персональних даних", створену регіоналами і "соціально близькими групами", як казати більшовики.

Виникає також низка питання: з якого числа можна буде розпочинати експропріацію олігархів і з якої суми починається олігарх? Чи можна займатися експропріації усім, посилаючись на проголошене Саакашвілі право населення на самозахист, або ліцензії на це треба в когось брати? Якщо брати, то в кого? Чи можна вважати Ляшка олігархом і чи підлягає експропріації квартира і машина Лєщенко? До кого звертатися, якщо кинули із зарплатою, або "віджимають" майно і бізнес, чи відразу переходити до самозахисту? Що робити, якщо ті, хто "віджимає", називають це боротьбою з олігархами та під-олігархами і підкулачниками. Тільки не кажіть: до судів, оскільки значна їх частина дуже нагадує місця концентрації починаючих олігархів. І взагалі, дайте визначення, хто такий олігарх.

Читайте: Глазами участника: что происходило на задворках митинга Саакашвили в Киеве

Суперечностей у плані Саакашвілі не менше, ніж у більшовиків. Але він іде далі них, і обіцяє "скасувати державу" у вигляді обласних, міських і районних держадміністрацій, і щоб землею розпоряджались громади. Як "громади" вже понароспоряджалися землею у Києві і під Києвом, що її зараз прокуратурі доводиться повертати громадам, добре відомо. Це не тільки київська проблема, але вирішення її "планом" Саакашвілі щось дуже нагадує чарівне "землю селянам". Треба ще додати: "Янтар – копачам!" і не чіпати Розенблата.

Втім, Саакашвілі у селянах не дуже впевнений, і щоб сподобатись більшому колу, він обіцяє розтаможувати іноземні авто за копійки, чомусь знищити Оборонпром, і скасувати медичну реформу, яку Верховна Рада після стількох мук прийняла 19 жовтня, і замість неї запровадити страхову медицину. На додаток, ще побудувати 500 нових лікарень. Останнє – просто парафраз з "Анучрія покриється сіткою лікарень і зоопарків!".

Після оголошення плану порятунку України бідолашний Саакашвілі дуже засмутився, що під Верховною Радою не співають і не має концерту. В тому звинуватив "бариг", які начебто перекупили усіх співаків і організували їм гастролі, аби ті не брали участі у "концерті" Саакашвілі під Верховною Радою, який так і тягне назвати "Криве дзеркало". Але у Верховній Раді можуть образитися – в них там свій "концерт", для якого ця назва теж підходить. Взагалі, з Саакашвілі може вийти гарний продюсер – він пообіцяв ще й представити під Верховною Радою своїх "300 спартанців", які змінять світ за 70 днів.

Усе непогано, але от до медичної реформи Саакашвілі причепився недоречно. Хоча б тому, що про цю реформу майже ніхто нічого не знає, ніхто оті стоси паперів не читав, підозрюю, що й половина депутатів, і все обертається навколо того: кому більше вірити – Супрун чи Богомолець? Що називається, оберіть жінку, яка вам більш до вподоби. Супрун не може сказати щось конкретніше від того, що реформа починається з дрібниць першої ланки і наша ціль – конкурентна медицина, а Богомолець не каже і цього. Проте є діагноз від Опоблоку і Москви – через цю реформу усі українці вимруть, але такі діагнози Кремль робить від самого дня незалежності України. Зрештою, Кремлю самому вже поставили летальний діагноз, навіть без летальної американської зброї, отримати яку Саакашвілі чомусь забув пообіцяти, як і забув, що страхові медичні картки по держпідприємствах пороздавали ще за Ющенко.

Зрештою, бути невдоволеним станом медицини, це давня традиція, яка сягає ще часів СРСР. Тоді теж усі були невдоволені, ще з 1920-их років, навіть ті, хто до того лікувався лише молитвою, або у знахарів і шаманів. Це невдоволення почасти навіть заохочувалось, в ракурсі критики окремих недоліків, але відкрита системна критика заборонялась, тому що радянська медицина проголошувалася найкращою в світі, а друге заохочувальне місце віддавалось Кубі. Великою таємницею СРСР було те, що його Мінздрав – це не стільки установа лікуюча, як орган обліку робочого часу і трудових ресурсів. Тому у Норвегії у 1980-ті можна було зателефонувати на роботу, і сказати: нежить, мене не буде три дні, а у СРСР – йти і стояти в черзі за лікарняним і заявлятись на повірку до терапевта кожні три дні. Цілком за Леніним: соціалізм – це облік і контроль. Відповідно кількість лікарів і лікарень зростали, в чому був зацікавленим Мінздрав, але перехід від кількості до якості скрізь не відбувся, і медицина СРСР була ще більше соціально розшарованою і становою, ніж у "світі чистогану". Радянське дворянство лікувалось у своїх закритих лікарнях, усі інші – в залежності від їх соціального статусу і місця мешкання. На це накладався ще й брак ліків, які лікують, особливо імпортних. Вони надходили до аптек і лікарень для "найкращих людей", звідки їх потроху "діставали" звичайні люди, що було криміналом.

У СРСР була не тільки феодальна економіка розподілу, але й дзеркальна її медицина розподілу. Звідси й мета реформи – скасувати залишки цього державного феодалізму і розподільчої медицини, і що складніше – створити медицину яка лікує, а не просто бере гроші за лікування, і доступна для всіх, а не тільки для керівних кадрів з партбілетом із профілем Леніна на ньому. Не знаю, чи заклала Супрун у реформу "монетизацію пільг", щоб хворі, які отримують безкоштовні ліки, замість створення щомісяця черг за ними у поліклініках і перетворення лікарів на комірників, отримували б їх суму готівкою, але така зміна цілком відповідає ідеям реформи.

Чому Саакашвілі "наїхав" на медреформу, – зрозуміло, – йому бракує "штиків" під Верховною Радою. Але Мінздрав нещодавно повідомив: в Україні близько 1,2 млн. людей з розладнаннями психіки і ця цифра корелює із даними соцопитувань, що 3% громадян, тобто теж близько 1,2 млн. осіб, дуже хочуть до СРСР. "Совпадение?! Не думаю!", – каже у Москві Кисельов. Сумнівно, що вони відгукнуться на заклик Саакашвілі скасувати цю реформу.

Тому Саакашвілі доцільно полишити у спокої медичну реформу і багато чого іншого, і зосередитися поки на трьох пунктах свого ультиматуму до Верховної Ради: скасуванні мажоритарки, недоторканності депутатів і суддів, та антикорупційному суді. Тим більше, що Венеціанська комісія законопроект про цей суд, внесений "великим люстратором" Єгором Соболєвим забракувала, оскільки у ньому депутати-корупціонери призначають під себе судів-корупціонерів, а власного проекту Саакашвілі не має. Тож є сенс зайнятись написанням цього закону про "імпічмент" депутатам і суддям, бо їх багато і по одинці їх не подолати навіть прокуратурі. Тому їх треба "накривати скопом", але не за класовою методою марксистів, – серед суддів теж є пристойні люди. Щодо діючого закону про імпічмент президента, то він, звісно, незадовільний, але спочатку слід привести до ладу парламент і суди, а не вестись на московську приказку, наче риба гниє з царя-голови. Московіти неуважні, риба гниє з потрухів, якщо їх не вичистили, або не просолили добряче.