Блог | Чому моВЧИТЬ #перемога?
За горами та лісами, в самісінькому центрі Європи, було одне Королівство. Тут жили найкращі в світі люди: працьовиті, добрі, розумні, красиві та неймовірно талановиті. Де б в світі не з’являлась людина родом з цього Королівства, вона б неодмінно досягала успіху, була щасливою та заможною. Скрізь, окрім як на рідній землі…
Можливо так відбувалось через те, що в Королівстві кожен вважав себе настільки талановитим та розумним, що місця під Сонцем всім не вистачало. А можливо й тому, що постійна боротьба за краще життя стала для багатьох самоціллю, і будь-яка перемога сприймалась з недовірою, а припинення боротьби розцінювалось як поразка.
Читайте: Чому "не газує" антикорупційне правосуддя?
Відтак повагою в Королівстві користувались лише ті, хто ігнорував #Перемоги та продовжував боротись. Найактивнішим борцям Народ Королівства дарував владу. Логічно, що дякою за це могла б стати #Перемога, однак пам’ятаєте, для жителів цього Королівства важлива боротьба. #Перемога мусила мовчати. Так і жили. Борці об’єднувалися в бійцівські клуби, здобували владу. І завжди таке об’єднання не припиняло боротьби всередині клубу. Інші, які були не при владі, але вважали себе кращими борцями, теж продовжували боротись. Як для перших так і для других діяло одне єдине правило: як тільки хтось визнавав #Перемогу (чи то свою, чи то чиюсь), одразу потрапляв у всенародну немилість та втрачав своїх прихильників. Тому все життя Королівства зводилось до споглядання за боротьбою безпереможних наймайстерніших бійців, в результаті якої дуже часто залишались самі лишень руїни.
Читайте: Судова охорона: кого й від кого треба охороняти?
Ви вже встигли здогадатись про яке Королівство йдеться і чому так важливо зберігати баланс між висвітленням не лише проблем, але й #перемог. В протилежному випадку ризикуємо поринути у багатовікову залежність, так і ніколи не пізнавши смаку того "кращого життя", за яке стільки сил поклали наші батьки, діди та прадіди.
Почнемо з малого. Демонізована в очах українців судова система. Не бачите змін? Тоді вам цікаво буде дізнатись, що починаючи з 2015 року було звільнено понад 2000 суддів. З різних причин. Хтось не хотів проходити перевірку (кваліфікаційне оцінювання) та пішов у відставку, хтось звільнився з причин небажання працювати за нинішніх складних умов (навантаження, недовіра суспільства), а хтось був забракований в результаті проходження перевірки. Декому з нас останній варіант здавався найфантастичнішим, адже теза про те, що "рука руку миє" так міцно закарбувалась в нашу свідомість, що важко повірити, щоб судова влада дійсно самоочищувалась. Але останні новини з сайту ВККС України говорять, що 19 суддів місцевих та апеляційних судів були визнані такими, що не відповідають займаній посаді (!). Окремо варто нагадати, що в грудні минулого року ВККС України показала червоне світло судді Шевченківського районного суду м. Києва В. Малиновській, яка в кінці 2013 року призначила покарання дев’ятьом людям, жорстоко побитим "Беркутом". На днях резонанс викликала рекомендація про звільнення судді Окружного адміністративного суду м. Києва Б. Саніна. Між іншим, відбулось це за умов відмови Громадської ради доброчесності брати участь у перевірці суддів. Так, в кінці березня Рада заявила про припинення своєї участі в цьому процесі. Щоправда в переддень співбесіди ВККС України з суддею Саніним на сайті самоусуненої Ради з’явилось рішення про надання інформації щодо цього судді. Навіть не знаю що вражає більше: поява цього документа в час, коли ГРД заявила про утримання від участі, чи його знущальний зміст. Суддю називають "нащадним", дорікають молодістю, впізнаваністю в публічній сфері, з особливим задоволенням оповідаються плітки відносно його оточення. А як щодо критеріїв професійної етики та доброчесності? Ні слова. Якщо це писав юрист, то виникає велике питання щодо його кваліфікації, якщо журналіст – то відносно наявності в нього таланту. Складається стійке враження про особисту неприязнь окремих членів самоусуненої Ради саме щодо цього судді, адже з усіх понад 300 документів, які були направлені на розгляд ВККСУ, лише цей вирізняється відвертим хамством. Не дивлячись на це, і тут є місце для констатації #Перемоги. Років 10 тому складно собі уявити ситуацію за якої громадськість могла б вплинути на кар’єру професійного судді. Втім дуже б хотілось, щоб обраний спосіб все ж відповідав високим стандартам правової демократичної держави.
Тим часом процес очищення судової влади триває. Можливо, не настільки динамічно та блискавично, як нам цього б хотілось. Але це однозначно #Перемога, яка вчитьбути відповідальним за кожен свій вчинок, кожне прийняте рішення.
