Что такое реестр "Оберег", какие данные о военнообязанных туда вносят и кто будет иметь доступ: разъяснение
Система имеет целью вести воинский учет в электронном режиме
Із недавнім співрозмовником "Обозревателя", нардепом Миколою Княжицьким, можна і погоджуватися, і не погоджуватися в тому, що стосується інформації щодо власників українських ЗМІ.
Ми не знаємо всіх імен – приблизно так говорив Княжицький в інтерв’ю нашому виданню.
Тема, яку ми зачіпаємо в даній публікації, дійсно складна, і не на всі питання ми маємо готові відповіді. Тим не менш, закономірність простежується така: чим більшим та вагомішим є засіб масової інформації, тим більше про нього інформації.
Відтак знайти дані про власника телеканалу простіше, ніж добути інформацію про те, хто володіє тим чи іншим Інтернет-сайтом.
З цього правила також бувають винятки, хоча відомостей про медіамагнатів більше. З них ми й почнемо, відразу зробивши ремарку про те, що "Обоз" поки що виносить за дужки увесь радіосегмент і ринок частот, а також інформагентства.
Ми спробували проаналізувати для початку, кому належать найбільші медіа-холдинги, а результати виклали у наступній таблиці.
На першій позиції у нас – Inter Media Group, недавній ньюсмейкер номер один. "Обоз" вже детально писав про те, активи Inter Media Group Limited перейшли у власність компаній, які належать Дмитру Фірташу та Сергію Льовочкіну. Перший є відомим бізнесменом, власником власником Group DF (Group of Dmitry Firtash), до якого, зокрема, входить "РосУкрЕнерго", другий з 2010 року очолює Адміністрацію Президента.
Наступний об’єкт дослідження – Український медіа-холдинг, власник – Борис Ложкін, підприємець. Як свідчить його офіційна біографія, Ложкін з 14 років працював позаштатним кореспондентом, а у 23 (в 1994 році) створив перший власний продукт – газету "Теленеделя". Деякими ЗМІ Ложкін володіє на паях з іншими – зокрема, Петром Порошенком та Ігорем Коломойським.
Останній фігурує в нашій таблиці і як власник холдингу "Главред-медіа", котрим Коломийський колись володів спільно з Олександром Третьяковим, але з 2010-го починаючи, позбувався окремих мас-медіа, що входили до складу холдингу. Нині "Главред-медіа" представлений фактично однойменним сайтом та Інтернет-ресурсом "Телекритика", що має окрему історію.
Від холдингів ми перейшли до решти ЗМІ, розбивши їх на сфери застосування. Телебачення здебільшого знаходиться в руках кількох медіамагнатів.
Власниками Інтеру, "головного каналу країни", разом із низкою менших нішевих каналів нещодавно стали Дмитро Фірташ і Сергій Льовочкін, які купили у Валерія Хорошковського Inter Media Group.
Ігорю Коломойському, власнику ряду компаній (зокрема, "Укрнафти") та понад 33% акцій "Приватбанку", належить "1+1" та кілька нішевих каналів.
У числі власників телемедіа – Віктор Пінчук, український мільярдер, засновник інвестиційно-консалтингової компанії EastOne, колишній власник "Криворіжсталі", і Рінат Ахметов – найбагатша людина України, президент футбольного клубу "Шахтар", засновник компанії "Систем Кепітал Менеджмент".
Одним з телеканалів володіє і Петро Порошенко, в недавньому минулому – міністр, голова Ради Нацбанку з 2007 по 2012 рік, людина, що посідає 5 місце у списку українських багатіїв. В цілому картина з телеканалами виглядає наступним чином:
Власники друкованих та Інтернет-ЗМІ часто є не настільки відомими – так, ніби доля вкладеного у розвиток медіабізнесу капіталу визначає і міру публічності персони, що за ним стоїть. За приклад може стати журнал "Український тиждень", інформації щодо фактичного власника якого вкрай мало.
Втім, слід вказати на те, що саме питання власності є доволі часто досить умовним. Рідко буває так, що тут все цілком прозоро, як у випадку з газетою "Україна молода", де власником, головним редактором та фінансовим директором протягом всього її існування є Михайло Дорошенко.
Зазвичай в історії кожного ЗМІ є свої ремарки. Мікрохолдинг родини Садових (мається на увазі мер Львова Андрій Садовий та його дружина Катерина), як свідчать джерела, де-факто належить пану Андрію, а де-юре – його дружині.
Проте якщо виходити з того, що фактичний власник і фактичний спонсор видання – це дві різні речі, ситуація стає ще більш складною. Приміром, сайт "Главком", головредом якого є Віктор Шлінчак, отримує фінансування від західних інституцій, відтак постає питання, кому належить ресурс? Вочевидь, все-таки Шлінчаку, котрий є розробником концепту.
Тісно пов’язані з політичними структурами – відповідно з Соцпартією та "Батьківщиною" – газети "Сільські вісті" та "Вечерние вести". Ми включили їх до наших таблиць, оминувши, скажімо, такий партійний листок, як газета "Товариш", бо ці два медіа мають все-таки більше "покриття", між розповсюдження серед членів партії.
Приблизні схеми, дотичні до функціонування преси та Інтернет-сайтів, можна побачити тут:
Що ж стосується попереднього висновку, то він, власне, один: ані відкритість і публічність власників ЗМІ, ані відкритість джерел фінансування їх медіаресурсів не пов’язані напряму з якістю контенту, що виробляють українські журналісти. Тут радше слід говорити про редакційну політику або про відсутність такої. Але це вже сюжет для іншої публікації.
Інфографіка Євгена Лешана
Ты еще не читаешь наш Telegram? А зря! Подписывайся
Система имеет целью вести воинский учет в электронном режиме
Оккупант активно проводит ИПСО, но его реальные возможности под вопросом
Министр назвал диктатора "политическим животным, которое чувсвует страх"
Не забудьте украсить свой дом веточками ивы, чтобы иметь крепкое здоровье в течение года