Кульчицький про Третю світову: двобій двох удавів вже розпочався

Кажуть, сьогодні світ опинився на межі Третьої світової війни, "спусковим гачком" для якої стане війна на Донбасі. Але світ вже пережив дві світові війни й безліч локальних.

Чи можна говорити про певні спільні риси світових війн і війн як таких? Чи мали вони подібні причини, подібні "спускові гачки"? Чи наявні сьогодні причини й "гачки", що можуть спричинити збройний конфлікт світового масштабу?

З проханням провести такі історичні паралелі "Обозреватель" звернувся до відомого історика, заввідділом Інституту історії НАН України Станіслава Кульчицького.

Повну версію інтерв’ю історика дивіться тут:

"Для людей, які починали Першу світову війну, вона виявилася несподіванкою. Для людей, які починали Другу світову війну, вона теж виявилася несподіванкою. Коли кажуть, що ось-ось може початися Третя світова війна, я можу сказати: вона вже почалася і вже закінчилася. Третя світова війна має іншу назву – "холодна війна". Вона почалася з промови Черчилля в Фултоні, а закінчилася із падіння Берлінської стіни".

Перша світова: персональний конфлікт переріс у війну, якої ніхто не бажав

Привід для війни: вбивство Франца Фердинанда.

"Між двома країнами були непримиримі суперечності: вже могутня Німеччина і ослаблена Франція. Німеччина перемогла Францію під час франко-пруської війни, в 1875 році німці побажали добити французів. Але тут в гру вступила Росія, і почалася любов між Францією і Росією. Були дружні стосунки. Наприклад, уся залізнична мережа Російської імперії була збудована на франко-бельгійський капітал. Микола Другий і Вільгельм Другий були двоюрідними братами, між ними було листування, сімейна любов – тим не менше, вони стали ворогами і почали знищувати один одного.

Але Росія була на узбіччі усіх цих подій. Головними гравцями були Франція і Німеччина. Збоку стояла ще й Британська імперія – з Південною Африкою, з Австралією, Канадою. Якби вона вступила у війну, це була б світова війна. Вільгельм Другий сподівався, що цього не буде. Але на британські колонії претендувала молода німецька буржуазія, тому Великобританія добре підготувалася до війни.

Але ключові події сталися не в цих країнах, а в Австро-Угорщині. Там був дуже обережний і дуже монарх, якому довіряли усі, і навіть українці. Але у нього був дуже войовничий нащадок – Франц Фердинанд. Він завівся із сербами, які боялися Австро-Угорщини. Була створена організація на кшталт нашого "Правого сектору" чи партії "Свобода", яка мала своїх бойовиків, і під час параду один з студентів, який належав до цієї організації, Гаврило Принцип, застрелив Франца Фердинанда і його дружину.

Цілий місяць після цього відбувались переговори між усіма заангажованими країнами, щоб не дати розгорітися у війну цьому суто персональному конфлікту. Тим не менше, все це розгорялося, тому що Вільгельм Другий наштовхував Австро-Угорщину на те, щоб вона розправилася із Сербією, а Росія – опікувала Сербію і не могла залишити її в біді. Але Росія не хотіла війни, зокрема, й тому, що сім’я Миколи Другого зберігала свої статки в Німеччині. Велика Британія тримала інтригу кілька днів, допоки сер Грей не заявив: "Ми вступаємо у війну", бо є Антанта і ми повинні допомогти. Світової війни не бажав і Вільгельм – він бажав розправитися з Росією і Францією.

Ось так люди, абсолютно не бажаючи цього, вступили у світову війну".

Друга світова: Гітлера спокусив "ласий шматок" - Україна

Спусковий гачок: пакт Ріббентропа-Молотова

"Мені здається, люди ще й досі не розуміють механізму спалаху Другої світової війни. Люди політично заангажовані. Вони кажуть: Гітлер винний, Сталін винний – це вони розв’язали війну. Це так, але й дійсність завжди виявляється багатогранною. Тут виникає просте питання: чому Гітлер напав на Радянський союз, маючи за спиною війну з Англією? Іще Бісмарк попереджав: ніколи не робіть війни на два фронти. Всі думали, що німці вже настільки мудрі, що ніколи не дозволять собі знову воювати на два фронти, як це було під час Першої світової війни.

Гітлер, звичайно, був ігрок. Так само, коли Путін проковтнув Крим і йому показалося, що вся Україна від Харківської до Одеської області вже буде його, так і Гітлер далеко не все розрахував. Він бачив стан Червоної армії, він бачив стан України - після Голодомору, після великого терору. Німці зрозуміли, що Україна може бути ласим шматком. Коли вторгнення відбулося, вони застрягли на Ленінградському напрямі, зазнали поразки на Московському напрямі, але в Україну вони увійшли як ніж в масло. Гітлер сподівався на швидку війну. А потім, коли його війська опинилися на Уралі, він планував вторгнення в Індію.

Спусковим гачком війни став пакт Ріббентропа-Молотова. Коли Гітлер укладав цей пакт, він розумів, що тил забезпечений. В Сталіна вже була половина Польщі, далі він зайнявся б Фінляндією, Румунією, Угорщиною".

Примара Третьої світової: удава, що душить Україну, душить інший удав

"Це імперіалісти – чи Вільгельм Другий, чи Гітлер, чи Путин. Чи хто б не був на місці Путіна. Дуже багато розмов про Путіна, але там не тільки і не стільки Путін, скільки кадебістська верхівка, яка тримає все у свої руках. І я навіть не знаю, яку міру впливу Путін має на цю верхівку і яку міру впливу ця верхівка має на Путіна. Це таємниця за сімома печатями.

Отже, з точки зору імперіалізму вони дуже подібні. Але ситуація зовсім інша. Ті, хто протестують під Верховною Радою, не розуміють тільки одного: що перед нами Росія з її мільйонною армією, а поза нами – Сполучені Штати і Європа, які ніколи не підуть на ракетно-ядерну війну з Росією.

Зараз Путін повільно душить Україну. Удав тримає свою жертву в кільцях свого тіла, а потім її поступово душить і заковтує. І цей російський удав поступово душить Україну, готовий її заковтнути. Одночасно всесвітній удав – США і Європа – душить Росію санкціями і теж готовий її заковтнути. Але не про Україну вони думають, а про те, як вижити, щоб не було Третьої світової війни. Хто кого передушить раніше? Досі мені це не ясно".