Глава представництва Єврокомісії в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра, відомий своїми різкими заявами, поступився місцем Яну Тадеушу Томбінському. Відтак замість португальця українську владу критикуватиме поляк.

Видео дня

Про Томбінського наразі говорять небагато. (Хоч це, звісно, до пори – до часу). Загальні відомості скупі: 54 роки, народився у Кракові. Дипломат і міні-поліглот (володіє кількома європейськими мовами). Впадає в око кількість дітей: їх у Томбінського аж десятеро. Вочевидь, ревний католик і людина з хорошим рівнем забезпеченості.

Загалом має нібито рівний і безхмарний життєвий шлях. По закінченню Ягеллонського університету починає трудове поприще як історик, але вже з 1990-го трудиться на різних посадах у посольстві. Проходить шлях від секретаря до представника Польщі у Євросоюзі. Очолює дипломатичну місію Польщі у Чехії, Боснії і Герцоговині та у Франції. Працює заступником міністра іноземних справ…

У молоді роки Томбінський також був членом польської «Солідарності». З уього сказаного – висновки: амбітний, поміркований, але й такий, що не стоїть осторонь віянь часу. Українські експерти вважать, що Томбінський краще здійснюватиме комунікацію з українською владою, ніж його попередник Тейшейра.

Директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко називає Томбінського одним з найкращих дипломатів Польщі, і додає, що той має більш витончені, ніж Тейшейра, здібності заходити до правлячих кабінетів.

Від Томбінського чекають більшої активності та публічності, додає Сушко. До речі, великі сподівання покладають на Томбінського і в українському МЗС. Хоча б тому, що Польща – традиційний партнер незалежної України, і недарма опіка нашою державою зі сторони Євросоюзу покладена саме на Польщу.

Втім, є певні нюанси у ставленні до України зі сторони Польщі та зі сторони Євросоюзу. Томбінський же як представник останнього у своїх діях керуватиметься в першу чергу настановами ЄС. І про це також не слід забувати.

Нагадаємо, що рокіровка «Тейшейра-Томбінський» не перша з початку цього року у високих європейських структурах. Наприкінці січня представник Туреччини Мевлют Чавушоглу залишив головування у ПАРЄ, поступившись посадою французу Жану-Клоду Міньйону.

Згідно регламенту ПАРЄ, кожна з наявних там фракцій (а їх загалом п’ять) має право раз на три роки висунути свого делегата у керівники Асамблеї. Відбувши каденцію, Чавушоглу залишив крісло одному з «народників», себто члену Європейської народної партії, яким є Міньйон.

Мевлюта Чавушоглу українські ЗМІ називали поміркованим та обережним на тій підставі, що колись, відповідаючи на питання щодо Юлії Тимошенко, «лояльний турок» зазначив таке: «Вона – колишній прем'єр-міністр, вона – політик, і легко сказати, що це – політична справа. Тому я закликаю, щоб суд був прозорим, щоб врешті люди могли побачити: політична ця справа чи ні».

Між тим, за винятком голови ПАРЄ, депутатський склад Асамблеї лишився тим самим. Безумовно, маючи у складі ПАРЄ одну з найчисельніших фракцій (а також маючи у Європейській раді ЄНП провідних європейських політиків – Ангелу Меркель, Ніколя Саркозі, Сільвіо Берлусконі, Дональда Туска та інших) ЄНП і надалі актуалізуватиме питання щодо долі Тимошенко.

(А от що з приводу ЮВТ казатиме (і, головне, ЯК казатиме!) Ян Томбінський, ми, мабуть, дізнаємося вже найближчим часом).

Ще одна ротація цього року стосується Європарламенту. Там на зміну Єжи Бузеку біля головного керма Мартін Шульц. І відразу ж зробив кілька протимошенківських заяв. Йому тяжко уявити, казав Шульц, «що з колишньою прем’єркою, котра так багато зробила для країни, поводяться подібним чином і саджають її до в’язниці».

Він також назвав «вірним» намагання ЄС відтермінувати Асоціацію з Україною. Відверто кажучи, іще взимку Шульц ошелешив подібними настроями певні політичні кола в Україні. Останні, мабуть, мали надії на більшу лояльність німця до Партії регіонів. Адже одна з лівих фракцій Європарламенту, «Прогресивний альянс соціалістів і демократів», (а до лівих належить і Шульц) – з 2010 року має угоду про співпрацю з ПР.

Не відстають від Шульца і теперішні співдоповідачки ПАРЄ по Україні Маріетта де Пурбе-Лундін і Майліс Репс. Перша представляє Швецію (ще одного, окрім Польщі, активного куратора України), друга – Естонію. Обидві успадкували затятість (аби не сказати – впертість ) своїх знаменитих у часи Кучми попередниць – Ханне Северінсен та Ренати Вольвенд.

З останніх заяв де Пурбе-Лундін і Репс безкомпромісню та алогічністю відзначається та, котрою доповідачки декларують втручання влади у «приватне життя» Тимошенко. Мова, як відомо, про діагноз ЮВТ, котрий та воліла тримати у секреті, але вороги демократії підступно витягли цей секрет на божий світ.

Насправді ж вся гра Юлії Володимирівни, ба навіть пози, котра та приймає під час фотосесії з євровідвідувачами (приклад: вікопомний знімок з президентом Литви Далею Грибаускайте), свідчать про бажання донести інформацію про власні муки якомога ширшому колу людей. Зокрема, й уточнивши принагідно, які хворі та недуги ці муки провокують.

Подекуди – наївність, подекуди – показова прямота – ось що відрізняє «контролюючі органи» у Страсбурзі та Брюселі, а також у найбільших європейських столицях. Безумовно, на Заході протимошенківське лобі є дуже потужним, і до цієї теми «Обозреватель» звертався вже не раз.

Втім, хоч і незначний, але все таки певного роду спад напруження між Україною та західним світом останнім часом спостергіається. Госпіталізація ЮВТ, допуск до неї європейських політиків, передача нашої хворої у дбайливі руки німецького ескулапа стали передумовою такого спаду. Як наслідок – фактично провалена акція «Бойкотуй Євро», тим паче – «Відбери в України чемпіонат».

А от чи сприятиме цьому повільному відпусканню натягнутої струни Ян Томбінський – покаже розвиток подій. Якщо це дійсно найкращий «спец» з врегулювання непростих конфліктів, то так, вочевидь, і буде.