Блог | Неймовірна краса китайських гір

Huangshan Mountains або Жовті гори завжди входять в усі "топи" найкрасивіших місць Китаю. І навіть за світовими мірками це місце широко відоме своєю грандіозною чарівністю. Чого вартий той факт, що тут знімався оскароносний фільм "Crouching Tiger, Hidden Dragon".

Нас з Володею й Маркусиком гори зустріли похмурим спокоєм. Мовчки й велично виросли перед нами й чекали нас в гості. Ми тим часом не барилися. Рівно о 9:30, заплативши 230 юань (34$) з особи за вхід, ми розпочали нашу мандрівку довжиною 15 км. Перші дві години йшли все вгору та вгору кам’яними сходами, що безкінечно вились по крутих схилах гір. Сходинок на цьому шляху кілька тисяч, а може й кілька десятків тисяч. Йшли ми разом з масою китайських туристів, то відриваючись від них, то знову поглинаючись ними. Паралельно шкандибали навантажені носії, доставляючи свої важкі пакунки догори в ресторани та готелі. Несли підвішені коробки та тюки на коромислах. Піт з них стікав струмочками, йшли повільно, зупиняючись часто. Не знаю, чи платять їм достатньо, але кожному було видно, що робота їх вкрай важка. В повітрі було млосно, душне повітря тисло на очі та легені, от-от мав розпочатися дощ. З гір скапувала вода, часто траплялися струмочки, тож як і ми, так і носії зупинялись вмити обличчя та тим самим хоч трохи освіжитися.

Марко був зачарований всім. Ще б пак, від такої краси хотілось полетіти, як тутешні чорні орли. В цій чарівній величі був абсолютний спокій, не хотілось нічого говорити, ба навіть думати. Час від часу китайці порушували спокій своїми гучними розмовами та слуханням музики з телефона. Дехто навіть мав прив’язаний на поясі портативний динамік. Нас те дивувало: невже їм мало тих штучних звуків в долині, в суєті міст?..

Час від часу траплялися лавочки, тож можна було перепочити. А коли Маркусик заснув (його перший денний сон), почав накрапати дощик. Стало якось навіть легше дихати. Ми все йшли вгору та вгору. Й що вище підіймалися, то ставало все красивіше та спокійніше. На кількох піках (про них більше можна почитати у Вікіпедії) хмари залицялися до гір й все пливли поміж них та пливли, час від часу й чіплялися за нас. Маркусик саме прокинувся і вперше в своєму житті побував у хмарах. Тут добряче моросило й було прохолодно. Добре, що ми знаємо, що таке вершини гір, тож передбачливо взяли з собою теплий одяг. Важко описати те щастя, що нас наповнювало від тієї краси та безмежжя кам’яних велетів.

А після обіду підйоми почали чергуватися зі спусками – ми досягли найвищого відрізку треку. Тут йшлося швидше. А потім знову підйоми й нові вершини. І все це – сходами та сходами. На кількох височинах були готелі та ресторани. А на одному такому місці, здавалось, от-от з’явиться шопінг-мол. Проте бейкері та кілька кафешок справді були. Ціни у них чималі і це зрозуміло, адже доставка продуктів в ці краї не з легких завдань. В одному з кафе ми пообідали: взяли макаронів та ще чогось традиційного й заплатили 50 юань (7$). Трохи фруктів та китайських булочок (дамплінгів) мали з собою. Маркусь мав свою їжу: запарену вівсяночку з фруктовим пюре та йогурт з фруктами.

Близько 16-ї години ми вже наблизились до канатної дороги аби спуститись вниз, до автобуса, який нас мав завести в долину до містечка, де ми зупинились на кілька днів. До речі, автобус так само довозить і до входу в національний парк Huangshan. Ціна – 19 юань (майже 3$). І лише спеціальними автобусами можна їхати до входу. На велосипедах туди не пускають, бо дуже круті серпантини. Ціна за підйомник – 90 юань (13$) з особи. В тих підйомниках страшнувато без звички, ми летіли, як птахи посеред гір.

Поради:

Аби побачити все найкраще в Жовтих горах, треба йти в дводенний трек і ночувати на одній з гір в готелі чи хостелі (ціни від 180 юань – майже 27$). Намет можна ставити лише на території якогось з готелів, але за окрему плату – на скільки ми знаємо, 150-180 юань за ніч. За одноденний трек також можна побачити багато найкращого, проте не все.Йдучи в похід Жовтими горами візьміть з собою теплий одяг, дощовики та зручне взуття.Водою можна не запасатися: дорогою є чимало струмочків з чистою гірською водою.Їжа в ресторанах та так званих "ларьочках" дорога, тому беріть щось з собою.

Отже, дуже рекомендуємо всім, хто мандруватиме східним Китаєм: не пропустіть Жовті гори! Для нас вони виявилися одним з найкрасивіших місць, де доводилось бувати. Впевнені, що таким же вони стануть і для вас.