Вибори у Києві: коли скресне крига?

Питання виборів столичного мера та Київради невдовзі може зрушити з мертвої точки. Принаймні, у процедурному сенсі. За словами Олександра Попова, вже найближчим часом депутатський корпус КМДА має намір прийняти повторне звернення до Верховної Ради з приводу призначення дати виборчих перегонів.

Парламентська опозиція, як відомо, ініціює проведення позачергової сесії ВР, в ході якої пропонує поставити законодавчу крапку і в питанні столичних виборів. Втім, навряд чи "більшовики" погодяться дочасно переривати відпустки, тому до вересня питання точно буде відкритим.

Попри те, що Рада зараз на канікулах, нардепи щодня реєструють нові законопроекти. В тому числі – документи, які безпосередньо стосуються виборів у Києві.

Так, днями Андрій Павловський ("Батьківщина") зареєстрував законопроект про внесення змін до закону "Про столицю України - місто-герой Київ", що передбачає призначення головою КМДА виключно особи, обраної на виборах міського голови. Зокрема, опозиціонер пропонує вилучити з чинного закону про столицю ст. 10-1, в якій сказано, що КМДА є виконавчим органом Київської міської ради та паралельно виконує функції державної виконавчої влади. Простіше кажучи, пан Павловський пропонує поєднати посади мера і глави КМДА.

Законодавчі зміни, ухвалені ВР у 2010-му, нагадаємо, дозволили Президенту "піти" з посади очільника КМДА Леоніда Черновецького і призначити на його місце Олександра Попова. Після цього Черновецький ще певний час обіймав посаду мера, фактично залишаючись весільним генералом на владному балу.

Примітно, що у останні дні перед канікулами подібний за змістом документ (про поєднання посад мера Києва та глави КМДА) депутати ВР з тріском провалили. Категорично проти виступили регіонали.

"Пам’ятаєте, коли Черновецького обрали в 2006 році, а потім у 2008-му захотіли поміняти його, сина Божого, на пастора Турчинова? Опозиціонери тоді вже почали критикувати ідею про суміщення посад мера і голови КМДА. А тепер знову виступають за суміщення. Це - політика подвійних стандартів, м'яко кажучи", - заявив "Обозревателю" нардеп від ПР Олександр Стоян.

В цілому ж, у таборі провладної Партії регіонів не бажають прогнозувати ані часові рамки, в які можуть бути проведені вибори в столиці, ані процедурні моменти, як-то ймовірне поєднання посад мера та глави КМДА.

"Остаточна позиція з цих питань все ще не сформульована", - зазначив у коментарі "Обозревателю" один із лідерів "біло-блакитної" фракції.

В опозиції ж переконані: регіонали відкладають питання столичних виборів у довгий ящик через низький рейтинг Олександра Попова.

До речі, про рейтинги. Нещодавно компанія GfK Ukraine оприлюднила дослідження електоральних симпатій киян на виборах мера столиці. Результати опитування показали, що єдиним кандидатом, який може отримати необхідну для перемоги кількість голосів і випередити чинного главу КМДА, є Віталій Кличко. Його готові підтримати 33% опитаних, у той час як Олександра Попова - тільки 15%.

А от якби у виборчому списку не виявилося пана Кличка, Олександр Попов випередив би решту конкурентів. За Попова проголосували б 19% опитаних, за Порошенка - 17%, а за Катеринчука - 16%. Але шанси на перемогу у Порошенка і Катеринчука істотно зростуть, якщо хтось з них буде висунутий єдиним кандидатом від опозиції. У цьому випадку кожного з них готові підтримати 24% киян, тоді як віддати свій голос за Олександра Попова готові 17% опитаних.

Коли кияни обиратимуть нову владу? Які зовнішні та внутрішні фактори можуть педалювати розгляд питання про призначення виборів у столиці? Ці питання "Обозреватель" адресує відомим політологам.

Ігор Когут

У сьогоднішній ситуації питання щодо київських виборів може бути вирішено виключно у політичній площині. Це буде консенсус між владою і опозицією. Не треба також скидати з рахунків й громадськість міста, котра хоче брати участь у врядуванні і формувати легітимні представницькі органи.

Крім того, вагомим фактором є вільнюський саміт. Чому? Тому що громадськість, експертні установи дедалі більше ставлять питання київських виборів у фарватері зобов’язань України з питань виборчого законодавства. Тому, переконаний, - вибори мали б бути призначені принаймні до листопада поточного року. Якщо цього не станеться, це буде ще одним аргументом проти підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом.

Сергій Таран

Рано чи пізно вибори у Києві відбудуться. Гадаю, опозиція робитиме все для того, аби вони відбулися напередодні або під час вільнюського саміту, в ході якого можливе підписання угоди про асоціацію з ЄС. А влада й далі відкладатиме це питання, щоб не було тієї уваги до України з боку політиків, журналістів, експертів, яка була б під час або напередодні саміту.

Під Новий рік люди будуть думати про свято і значно зростуть можливості для фальсифікацій. Тому дискусії, в першу чергу, будуть відбуватися навколо дати. А якщо влада зрозуміє, що виборів не уникнути і вона їх програє, очевидно будуть спроби переграти повноваження мера і Київради. Тобто ключові владні важелі віддадуть голові міськадміністрації, і це нівелюватиме можливу перемогу опозиції на київських виборах.

Олександр Палій

У Конституції справді написано, що вибори має призначати Верховна Рада. Але з іншого боку є норма, згідно з якою вибори відбуваються раз на п’ять років. І цей принцип значно важливіший ніж те, хто призначає вибори.

Якщо ВР ігнорує свої обов’язки, це зовсім не означає, що життя в країні має зупинитися. Тому, вважаю, вибори мала б призначити Центральна виборча комісія і не морочити людям голову.

Питання народного суверенітету, того, що вся влада належить народові - значно важливіше за якісь формальні приводи. Тобто тут питання пріоритетів. З одного боку, обидва положення (про п’ятирічний термін та призначення виборів ВР) занесені в Конституцію. З іншого боку, є принцип народного суверенітету і те, що влада належить народу.

Я також думаю, що опозиція повинна була б створювати громадську київську раду, а потім провести консультативний референдум з приводу того, кому в Києві найбільше довіряють: громадській раді чи КМДА? Це було б серйозною загрозою для втрати легітимності влади. Тому влада тоді значно швидше ворушилася б для того, щоб виконати свій обов’язок і відновити діяльність норм Конституції на території міста Києва.