Блог | Судове очищення на фоні політичного популізму

Вже неодноразово Україна розплачувалась за своє недолуге законодавство у сфері судоустрою, а більше за його бездарне застосування підтвердженням чого можуть слугувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Волков проти України, Куликов та інші проти України. 

Вже декілька років триває чергова судова реформа, яка розпочалась власне із очищення судової влади в Україні, що стало одним з ключових лозунгів передвиборної компанії та є по сьогоднішній день улюбленою темою для популізму.

Всі хочуть справедливості, законності, щоб закон один для всіх, щоб ставлення однакове, щоб закон якісний, щоб знати як себе вести, однак всі хочуть це тільки по відношенню до когось, а не по відношенню до всіх, та не для того, об це стало монолітним принципом існування країни на століття.

Яскравим прикладом цього може бути процес "очищення" судової влади в Україні, який розпочався із прийняття в квітні 2014 року Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні".

На момент прийняття даного закону була чинна і  ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, діяла і ст. 8 Конституції України, яка закріплює існування принципу верховенства права і вказує, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. До речі вони діють і зараз.

Читайте: "Судова реформа": доступ до правосуддя матимуть не всі

Варто звернути увагу, що відповідно до ст. 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" підписаний виконуючим обов’язків Президента України – Турчиновим О., однак згідно ст. 112 Конституції України виконуючий обов’язків може набути повноважень лише у випадку дострокового припинення повноважень Президента України. 

Так, ст. 108 Конституції України передбачає, що повноваження Президента України припиняються достроково у разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Жодна з обставин, які надають право виконуючому обов’язків Президента України підписувати закони, не настала у квітні 2014 року, коли було прийнято Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", тому даний закон прийнятий не на основі Конституції України, оскільки підписаний особою, яка не набула повноважень на його підписання.

Отже, даний закон не може породжувати правові наслідки, бо прийнятий з порушенням визначеної процедури та підписаний не уповноваженою особою.

Поруч з цим суб’єкти владних повноважень і навіть члени так званої Громадської ради доброчесності "не помічають" даних порушень, мало того замість того, щоб викоренити наслідки, породжені цим законом, продовжують активно їх використовувати.

Так, вже не перший рік Вища рада юстиції (нині – Вища рада правосуддя) продовжує розглядати висновки та матеріали Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, яка була створена Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в України".

Читайте: Судова реформа: 9-відсоткові судді та річна відстрочка конкурсу для неперевірених

Практикою Європейського суду з прав людини вже встановлювалось, що "судом" може бути названо й інший адміністративний орган, якщо в нього є наявність організованої процедури, наявність так званої "повної юрисдикції", обов’язковість рішення.

Тобто, як Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, так і Вищу раду юстиції/правосуддя можна вважати судом, який також у відповідності до практики Європейського суду з прав людини має бути "створений на підставі закону", бо в протилежному випадку, незалежно від результатів розслідування даного органу, буде порушено основоположні права людини. Визначні ст. 6 Конвенції – право на судовий захист. 

Сьогодні ще й досі продовжують реформувати судову систему, вже більше року намагаються прийняти процесуальні кодекси, які були б пристосовані до "нової" системи судоустрою, вже скоро рік як відбувається добір до "нового" Верховного Суду, а от позитивний результат отримали, мабуть, тільки реформатори та органи контрою за суддями. Особливо з огляду на отриманні гранти, та встановлені заробітні плати, які виглядають як хабар для членів цих органів з єдиною метою – не помічати порушення, які є незручними для діючої влади.

Що ж маємо на разі від судової реформи – судовий збір, на який треба збирати роками, адвокатську монополію, шалені затримки з розгляду справ, бо судовий корпус "очистили", а новий тільки більш ніж через рік почали призначати, виконавчий збір за системою авансованого платежу і з невизначеним результатом. 

Що матимемо в майбутньому від тої ж судової реформи – численні справи в Європейському суді з прав людини і, мабуть, ще одну судову реформу. І це в найкращому випадку. А скоріше всього досить скоро ми побачимо загони  самооборони та суди, які не мають жодного відношення до судової системи і таку ж "виконавчу" службу. В кінці кінців є велика вірогідність того, що це  призведе до розколу України на окремі держави, що, мабуть. і є головною метою діяльності сьогодньошньої влади.

Існує мудрість, що найбільше зло завжди прикривається благими намірами. Сьогоднішній популізм щодо проведення судової реформи з цинічним порушенням основоположного закону є мильною бульбашкою, яка гарно виглядає і дорого коштує, але в решті решт лопне, і варто вже відволіктись від її споглядання, щоб не опинитися в тоталітарній державі, яка збудована, тим, хто надув бульбашку. 

Верховенство права не може будуватись на фальсифікаціях та намаганні змінити законодавство для себе і на певний час, результатом цього завжди є відсутність правового захисту та як наслідок будь-якого права окрім права сили в державі.

Анна Мартиненко

Адвокат, Адвокатська компанія Кравець і партнери

Ростислав Кравець

Адвокат, старший партнер

Адвокатська компанія Кравець і партнери