УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Петр Олещук
Петр Олещук
Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса Шевченко

Блог | 23,5 % для Тимошенко

23,5 % для Тимошенко

Ні для кого не є секретом, що лідером президентських перегонів на даний момент є Ю. Тимошенко. Це свідчать усі рейтинги, які публікують соціологи – розбіжності полягають лише у її відриві від умовного "претендента на друге місце", а також у тому, хто це друге місце може зайняти.

Характерним є те, що підтримка Тимошенко досить однорідна по всій країні. Вона лідер як на Заході, так і в Центрі (а також на Півдні). Досить високі показники наявні і на Сході, де, власне, лише Тимошенко є популярним "немісцевим" політиком. Причини цієї популярності, очевидно, комплексні, та пов’язані, у тому числі, і з правильно обраним "порядком денним", на який спирається Тимошенко.

Мова, у першу чергу, про прості та зрозумілі (а головне – доступні кожному) питання: ціни, тарифи на комунальні послуги, ціна на газ, доходи громадян. Тобто, концентрація саме на соціальних питаннях. Звісно, інші питання не ігноруються (тут варто згадати і про "Новий курс", і про нову Конституцію як досить важливі теми), але саме через "соціалку" вдається найбільш швидко достукатися до найрізноманітніших соціальних груп із різних регіонів країни.

Читайте: Авантюрні угоди треба зупинити: ''Батьківщина'' розпочала боротьбу проти підвищення ціни на газ

Очевидно, що останнє рішення щодо підвищення тарифів на газ (а, отже, і на всю іншу "комуналку") на 23,5 % - найкраща ілюстрація тез, з якими Тимошенко йде на вибори, і смисл яких полягає у тому, що в країні панує соціальна несправедливість, заснована на корупційних схемах влади. І в це важко не повірити, якщо звернутися до очікуваних "платіжок".

Водночас, Тимошенко теж не чекає, коли тарифи самі "подіють", і переходить у черговий наступ, прямо обвинувачуючи у зростанні тарифів діючого президента П. Порошенка. Звісно, виникає питання про співвіднесення повноважень президента у парламентсько-президентській республіці з питанням тарифів, але сам Порошенко, постійно позиціонуючи себе своєрідним "господарем держави", що вирішує всі питання та все особисто контролює, зіграв у цій ситуації негативну роль для себе ж. Після "забігу" у 4 роки за накопиченням все більшої влади і повноважень, йому буде важко довести свою непричетність до тенденцій в економіці, які викликають суспільне невдоволення.

Читайте: Тимошенко назвала мету Нової Конституції

Коротше кажучи, поки ситуація розгортається у найсприятливішому для Тимошенко ключі. Діючий президент намагається вибудовати свій політичний дискурс шляхом вирішення ним же самим вигаданих проблем, а також через акцентування на питаннях соціально-культурного та релігійного характеру, які, звісно, є важливими, але не дуже цікавими для переважної більшості виборців на тлі конкретних соціальних проблем. Це призводить до того, що саме Тимошенко починає "задавати" політичний дискурс. А якщо ти задаєш дискурс тривалий час, то будь-які дії опонентів призводять до патової ситуації. Як, наприклад, у діючій "тарифній" історії, з якої для діючого президента просто немає якогось однозначно позитивного виходу.

Що далі? Далі, якщо ситуація розгортатиметься таким саме чином, то перемога Тимошенко ставатиме з часом все більш ймовірною. Обравши тактику політичного дзюдо, вона просто використовує помилки опонентів проти них самих, та мобілізує найрізноманітніших виборців довкола тих проблем, які цих виборців і цікавлять. Просто і невибагливо, але, ніде правди діти, ефективно.

І це було запрограмовано у той момент, коли була обрана проблематика кампанії Тимошенко та її опонентами. Дійсність завжди виграє у вигаданих конструкцій. Принаймні, під час довготривалого руху.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...