Європа: за Юліанським календарем

Як свідчать дані соціологів з Центру Разумкова, за останній час рейтинг БЮТ-«Батьківщини» не тільки не підріс, а навіть дещо підупав. Фахівці вважають, що далося взнаки вигнання з лав цієї партії Наталії Королевської. Тож справи у БЮТу – кепські. Хіба що, можливо, останній скандал з нібито побиттям Юлії Тимошенко вплине на популярність БЮТу, хоча досі перипетії долі найвідомішої в країні ув’язненої не надто відбивались на рівні підтримки її політичної сили.

Натомість у Європі заангажованість у справі Юлії Володимирівни тільки зростає. Настільки, що «Обозреватель» замислився над тим, у яких саме країнах лобі Тимошенко є особливо сильним. Для цього ми зробили моніторинг останніх висловлювань (заяв, вчинків, натяків) європейських лідерів, «заходячи» буквально до кожної держави. За виключенням хіба що Люксембургу, Ліхтенштейну, Андорри, Монако та Сан-Марино.

Що ж стосується інших країн (їх ми розмістили в алфавітному порядку), то картина вийшла така.

Австрія. Президент Австрії Хайнц Фішер скасував свою участь у ялтинському самміті в травні цього року. Формально: через надто щільний робочий графік. Фактично: через переслідування опозиції і перебування Тимошенко в Качанівській колонії. Експерти вказують на це прямо: неприїзд Фішера є чітким сигналом Києву. І це тим паче боляче б’є по Україні, що Австрія була однією з країн, котрі ще у 1993 році виступили ініціаторами проведення саммітів глав країн Центральної Європи.

Албанія. Заяви на підтримку Тимошенко з вуст офіційних лідерів цієї країни не надходили.

Бельгія. Хоча ім’я прем’єр-міністра Бельгії – Еліо Ді Рупо – не надто «на слуху» (та й взагалі цей політик не є відомим в Україні, як не є відомими і його висловлювання щодо Тимошенко), країну в цілому можна сміливо зараховувати в активні лобісти ЮВТ. Адже в столиці Бельгії – Брюсселі – знаходиться штаб-квартира Європейського Союзу, провідні діячі котрого є палкими прихильниками Юлії Володимирівни. За останній час з Брюсселю не раз і не два, а, вочевидь, тисячу разів звучали попередження про те, що Угода про Асоціацію України з ЄС знаходиться тепер під великим питанням. В усякому разі доти, доки Тимошенко сидить у Качанівській колонії. «Обозреватель» вже висвітлював позицію європолітиків з цього питання, тож детальніше на ній зупинятися не будемо.

Білорусь. Останнє висловлювання президента цієї країни Олександра Лукашенко з приводу ЮВТ датовано 2009 роком. Принаймні, свіжіших меседжів з Мінську «Обозреватель» не знайшов. Тоді «бацька» і похвалив, і пожалів «бідну жінку», яка «одна серед мужиків воює». Чи жаліє він її досі – про це історія мовчить.

Болгарія. Відоме нещодавнє обурення депутата Європарламенту від Болгарії Андрея Ковачева через інцидент, що трапився з Тимошенко при транспортуванні її до лікарні. Ковачев переконаний, що Тимошенко – били, і через це дозволив собі порівняти нинішній стан справ в Україні з часами Сталіна та Берії. Втім, Ковачев, можна сказати, особа зацікавлена: він представляє Європейську народну партію – давнього партнера БЮТ на міжнародній сцені. Відтак зараховуємо Болгарію до країн, де хоча б один голос на захист ЮВТ таки піднявся.

Боснія і Герцеговина. Даних немає.

Велика Британія. Вустами свого прем’єра Девіда Кемерона ця країна заявила чітко і ясно: доки лідери української опозиції знаходяться в ув’язненні, просування у питанні Асоціації з ЄС не буде. Зараховуємо Велику Британію до табору безкомпромісних симпатиків Тимошенко.

Греція. Даних щодо підтримки Юлії Тимошенко лідерами цієї країни немає, що й не дивно: Греції зараз явно не до України і не до ЮВТ. Проте «Обозреватель» знайшов забавний факт: випускнику режисерських курсів Манойлісу Евстолісу заборонили представити в якості дипломної роботи документальний фільм про Тимошенко. Втім, справа тут буцімто не в політиці. Екзаменаторів обурило те, що молодий режисер у стрічці, заявленій як документальна, знімав грецьких актрис, зовні схожих на Тимошенко. За порушення чистоти жанру кіносагу про життя ЮВТ в тюрмі просто викинули на смітник.

Данія. Зараховуємо до симпатиків Юлії Володимирівни. У січні цього року в Копенгагені данські депутати з розкритими обіймами зустрічали доньку Тимошенко Женю та її персонального «міністра іноземних справ» Григорія Немирю. Пообіцяли українським гостям, що Данія використає свій вплив в ЕС, щоб тиснути на українську владу та вимагати звільнення ЮВТ.

Естонія. Відомий демарш президента цієї держави Тоомаса Хендріка Ільвеса, котрий наприкінці минулого року скасував зустріч з міністром іноземних справ України Костянтином Грищенком. Мотивація все та ж: справа Тимошенко. На досягнутому пан президент не зупинився: тепер він також не має наміру відвідувати ялтинський самміт президентів країн Центральної Європи.

Ірландія. Одне з останніх повідомлень з країни фейрі та лепрехаунов: державний міністр Ірландії з іноземних справ Люсина Крейгтон запросила до себе Женю Тимошенко. Пані Крейгтон хоче почути з вуст доньки Тимошенко про стан здоров’я останньої. Це, звісно, якщо вірити вище згаданому Григорію Немирі.

Ісландія. Скільки-небудь цікавих меседжів з приводу Тимошенко з цієї держави не надходило. Загалом слова «Ісландія» та «Тимошенко» співставні тільки в одному контексті: місцевий суд виправдав колишнього очільника ісландського уряду Гейра Хорде, якому висували обвинувачення подібні до тих, за якими засуджено Тимошенко. Втім, українські можновладці не вважають, що справи обох екс-прем’єрів бодай у чомусь подібні.

Іспанія. Ця держава на урядовому рівні висловлювала занепокоєння долею Тимошенко. Ще минулоріч про це говорив іспанський держсекретар зі справ Євросоюзу Дієго Лопес Гаррідо.

Італія. Офіційний Рим, офіційне МЗС Італії не шкодує для колег з Києва різких заяв. Глава зовнішньополітичного відомства цієї країни Джуліо Терці воліє говорити про своє «все зростаюче занепокоєння» справою Тимошенко. Днями з Італії надійшла ще одна звістка: екс-глава нижньої палати парламенту П’єр Фердінандо Казіні закликав країни ЕС розглянути питання про можливий бойкот тих матчів Євро-2012, котрі пройдуть в Україні. І все це – шерше ля фам! – через ту ж таки справу Тимошенко.

Косово. Даних немає.

Латвія. Інтеграція України до ЄС напряму пов’язана зі справою Тимошенко. Про це в лютому цього року нагадав прем’єр-міністру Миколі Азарову його латвійський колега Валдіс Домбровскіс. Коментарі, як то кажуть, зайві.

Литва. Надзвичайно активний лобіст інтересів Тимошенко. Достатньо загадати хоча б полум’яну промову президента цієї країни Далі Грибаускайте, з якою вона виступила в Києві перед Віктором Януковичем. Було це на початку поточного року. Грибаускайте заявила, що говорить від імені всього Євросоюзу і від його імені попереджає: не буде правового розв’язання проблеми ЮВТ, не буде й євроінтеграції. З часу «останнього китайського попередження» позиція Литви не змінилась.

Македонія. Даних про підтримку Македонією українського екс-прем’єра немає.

Нідерланди. Власне, Нідерландам не зовсім до Тимошенко: 23 квітня прем’єр-міністр цієї країни Марк Рютте подав у відставку. В державі грядуть нові вибори.

Німеччина. По праву займає перше місце серед усіх інших країн-симпатиків Юлії Володимирівни. І це справляє враження, адже Німеччина – фактичний лідер Євросоюзу. Позиція її щодо прийняття українських реалій, безумовно, викликана активністю канцлера ФРН Ангели Меркель – послідовного, невтомного і наполегливого борця за права Юлії Тимошенко. Втім, не Меркель єдиною живляться антиянуковичівські настрої в Німеччині: днями президент цієї країни Іоахим Гаук, так само, як і австрієць Хайнц Фішер, скасував поїздку на ялтинський самміт. Проте найбільш прикрим є інше: питання Тимошенко стало предметом обговорення не лише високих кіл Німеччини, а й «пересічних громадян». (Таке на теренах Європи, мабуть, має місце вперше). Згідно опитувань, більше половини німців висловилися за те, щоби очільники країни не навідували Київ.

Норвегія. Даних про підтримку Тимошенко офіційними особами немає.

Польща. Ця країна приєднується до клубу співчуваючих Тимошенко. Зокрема, міністр іноземних справ Польщі Радослав Сикорський не раз робив чимало відповідних заяв на дану тему. Щоправда, бойкотувати українську частину Євро-2012 Польща не збирається. І іншим не радить. Ба навіть ображається (в особі євродепутата від Польщі Павла Коваля) на країни, які провокують до таких безвідповідальних дій. «Немає жодних причин, аби наші союзники у Брюсселі, Парижі чи Берліні закликали до бойкоту такого великого заходу, співорганізатором якого ми є», – говорить Коваль. Так, з демократією в Україні є певні проблеми, ось за це її, мовляв, і критикуйте, але до чого ж тут футбол? – дивується депутат.

Португалія. Поколивавшись трохи часу, «Обозреватель» вирішив не зараховувати Португалію до учасників протимошенківського руху. Все таки ані президент країни Анібал Каваку Сілва, ані прем’єр Педро Пасуш Коєлью відповідних заяв щодо ЮВТ не робили. Щоправда, «за себе і за того парня» на ЮВТ працює відомий португалець Жозе Мануель Баррозу (голова Еврокомісїі), проте говорить він не від імені рідного уряду, а від імені іншої – наддержавної – установи.

Росія. На тему стосунків Росії і Тимошенко (або вужче – Владіміра Путіна і Тимошенко) можна писати цілі трактати. Та якщо незадоволення Путіна з приводу того, що Юлію Володимирівну засудили за підписання контрактів, до котрих доклав руку ВВП, і має місце, то це незадоволення – зовсім іншої природи, ніж загальноєвропейське. Тому Росію з учасників руху «Свободу Юрію Дєточкіну!» можна сміливо викреслювати.

Румунія. Ознаки протимошенківської активності не помічені.

Сербія. Те саме, що й у інших югославських республіках: нуль зацікавленості у долі Тимошенко. Та ще й президент Сербії Борис Тадич на початку квітня подав у відставку, тож країна опинилась на порозі виборів і з купою власних проблем.

Словакія. Приєдналась – як і інші країни Вишеградської четвірки – до засудження процесу над Тимошенко.

Словенія. Власне кажучи, перший порив був писати: «див. Сербію та Македонію». Але «Обозреватель», переривши весь Інтернет, знайшов факт, який дозволяє прив’язати Словенію до справи якщо не Тимошенко, то Луценка. Представники Словенії беруть участь у розгляді Європейським судом справи колишнього міністра МВС України. До речі, маленький Ліхтенштейн, який ми, «нічтоже сумняшеся», відкинули на початку статті, теж делегував туди своїх суддів. Що ж стосується вищого керівництва цієї держави, то, з однієї сторони, президент Словенії Данило Тюрк висловився в контексті справи Тимошенко доволі розпливчасто – мовляв, кожен повинен мати право на незаангажований суд, а з іншої – відмовився їхати на ялтинський самміт. Втім, гучних заяв на кшталт зроблених Вацлавом Клаусом, не проголошував. Подумавши, ми все таки вирішили не включати Словенію до активних симпатиків Тимошенко.

Угорщина. Про Угорщину відомо те, що її прем’єр Віктор Орбан критикує керівництво Євросоюзу за ставлення до його країни «як до колонії», а не українську владу – за відношення до Тимошенко. Що ж, бодай якесь урізноманітнення…

Фінляндія. Якщо у Фінляндії і висловлюють протест проти ув’язнення Тимошенко, то хіба що на рівні «політичних і молодіжних організацій», існування яких засвідчують… деякі українські сайти.

Франція. Офіційний МЗС Франції занепокоєний здоров’ям Тимошенко. Настільки, що навіть делегував нещодавно до Качанівської колонії посла Франції з прав людини Франсуа Зімере. Втім, мсьє Зімере до мадам Тимошенко не потрапив: вочевидь, метр Первушкін став цьому на заваді…

Хорватія. Тривалий час зберігала певного роду "нейтралітет" у питанні Тимошенко. Проте буквально вчора надійшла інформація про те, що президент цієї країни Іво Йосипович вирішив "утриматися" від участі в ялтинському самміті.

Чехія. Бореться з Німеччиною за пальму першості у ділі порятунку Тимошенко. Президент цієї країни Вацлав Клаус гучно грюкнув дверима перед Ялтою: на самміт глав держав центральної Європи він також не приїде. Як і президенти Австрії, Німеччини і Словенії. От тільки на відміну від поміркованого Хайнца Фішера, Клаус розказав всю правду-матку: не їду, мовляв, через справу Тимошенко, і крапка. Можна згадати також, що Чехія – традиційний прихисток для політбіженців (зокрема, й тих, що прибули туди з українськими паспортами). Один з найбільш близьких до Тимошенко «нових чехів» – чоловік Юлії Володимирівни Олександр – вже давненько перебуває у Празі, звідкіля й обурюються поводженням тюремників з його другою половинкою.

Швейцарія. Президент цієї країни Евелін Відмер-Шлумф скільки-небудь значимих заяв з приводу Юлії Тимошенко не робила. Хоча могла б по-жіночому поспівчувати. Як Ангела Меркель, Кетрін Ештон чи Хіларі Клінтон. Але – ні. Швейцарський нейтралітет?..

Швеція. Має серед своїх громадян знакового «тимошенківця» – міністра іноземних справ Карла Більдта. Більдт, слідом за Радославом Сикорським, Ангелою Меркель, Жозе Мануелем Баррозу, не втомлюється повторювати, що Україна ризикує потрапити в ізоляцію від інших європейських країн, якщо Юлія Тимошенко не вийде на свободу. Інколи Карл Більдт навіть пише про це у своєму Твіттері.

Тепер – висновок: всю Європу можна, грубо кажучи, розділити на дві частини: ту, котра цікавиться Тимошенко, і ту, що ставиться до неї індиферентно. Перша, власне, підрозділяється на ще багато відтінків та напівтонів. Бо, звісно, складно порівнювати протимошенківських «енерджайзерів» з Німеччини, Чехії, Австрії, Великої Британії, Литви чи Франції зі скромною реакцію Болгарії або Ірландії. Шкода лише, що всіх закордонних «юлефанів» цікавить постать однієї конкретної людини, і значно меншою мірою – проблеми України в цілому – проблеми, які були і при Тимошенко і, вочевидь, лишатимуться й після Януковича. Якби всю цю енергію Європи та готовність її лідерів тиснути на Україну та й перенести у часи Леоніда Кучми, історія, цілком можливо, пішла б за дещо іншим сценарієм. Можливо…

Інфографіка: Евгений Лешан.