Київ продовжує святкувати День Незалежності

У ландшафтному парку на Співочому полі відкрито 57-му міську виставку квітів. Хоча людей багато, до каси черга невелика. Всі, хто чимчикує на виставку квітів, зупиняються біля величезних писанок. Кожна з них презентує певний обласний центр України. Монументальні різнобарвні писанки гармонізують метушливу атмосферу.

Неначе все як завжди: продаж квітів, кущиків, кімнатних та садових рослинок, речі першої необхідності для садово-паркового господарства; зазивання зробити романтичну фотографію в павільйоні від ТМ "Рафаелло", або ще якогось "…елло", різні забави для дітей – повітряні кульки, мильні бульбашки, свистунці.

Але цього літа виставка квітів прочинила двері у чарівний світ народних казок. У "Мелодії українських казок" взяли участь усі 10 районів столиці.

Дарницький район виклав квіти по сюжету Солом’яного бичка.

Подільський створив "карпатську казку" з млином, пасікою та отарою овець.

У Дніпровського району "ходив гарбуз по городу".

У Шевченківському – спочивали на галявині "жар-птиця та вовк".

Печерський обмежився веселим Колобком.

Тематична композиція Оболонського району також виконана за мотивамами казки "Про жар-птицю".

Наймилішими для маленьких відвідувачів видалися композиції Голосіївського та Соломянського районів. Батькам не треба було заставляти своїх дітей позувати біля кожного квіткового персонажа. Голосіївський "Колосок" з хазяїном-Півником та музиками-мишами вабив до себе і дорослу аудиторію. Девізом казки є народне прислів’я "Хто ледарює, той голодує".

Солом’янці створили квіткову композицію "Колискова – казка ночі" і на своєму стенді закликали матерів співати дітям колискові.

Далі чарівний і повчальний світ народної казки відкривала перед своїми глядачами композиція Деснянського району "Про двох впертих цапів і двох розсудливих кізок".

Останнім пунктом перегляду та створення світлин був Святошинський район із казкою "Іван-царевич та залізний вовк".

Чудова можливість для дорослих згадати, на яких сюжетах та цінностях вони росли, а для дітлахів, що звикли до іноземних мультиків та телесеріалів, показати, якою є рідна українська казка: весела, фантастична, з життєвою мудрістю, перченим слівцем та водночас лагідна і проста.

Пані Тетяна, викладач англійської мови прийшла на виставку з чоловіком. "Я дуже задоволена, що ми вибралися з родиною на прогулянку. Занурюєшся у казку, ніби знову у дитинстві. Гарні, тендітні композиції, деякі експонати як живі, особливо вовчик з композиції "Жар-птиця та вовк", такий привітний, так і хочеться чмокнути його в ніс, а ще вівці і баранці з карпатської казки".

Хто відпочиває, а інші працюють. Пані Ніна стала у затінку, продає вирощені вдома гортензії і каже: "Сподіваюся, що сьогодні всі квітки розкуплять. Хай люди вирощують на красу та здоров’я!"

Неподалік від виставки квітів на території музею Івана Гончара у дворі продовжується ярмарок традиційного народного мистецтва.

Не встигнеш зайти, як тебе запрошують на танці. Біля входу привітна жіночка пропонує придбати диски з автентичною українською музикою. Ганна Павлівна розповідає про сімейний ансамбль: "Це записи у виконанні гурту "Буття": Василя, Ганни, Оксани, Олега та Анастасії Бут. Кожного вівторка ми збираємось о 19.00 біля пам’ятника Т.Шевченку і розучуємо з усіма бажаючими українські побутові танці, а також вчимо співу і грі на музичних інструментах". Ганна Павлівна пояснює як корисно з дитинства слухати українське багатоголосся, це розвиває музикальність. Навчати співу дівчат обов’язково повинна жінка, а хлопців – чоловік, тоді вони будуть чисто співати.

Українськї ремесла не вмирають, бо талановиті руки працюють, творять, а скоріше відтворюють забуте народне мистецтво.

Як розповідає народний майстер Іван Приходько, він відновив київський розпис, вивчаючи роботи Ганни Собачко, Марії Приймаченко та зображення Оранти у Софії Київській. Маляр-іграшкар вважає, що важливо знати спосіб малюнку, характерний для рідної землі: "Для Київщини – гаряче тло (червоне, руде, малинове), орнамент холодний – лугові квіти, трави, небо. Це як боротьба сонечка і дощу, тепла і снігу. Орнамент повинен бути ритмічний, простий, ніщо нічому не заважає. Ось коник. Якщо його розмалювати вздовж, це його сповільнює, але коли смужки з орнаментом впоперек – це оживляє іграшку".

Анатолій Байда та Леся Денисенко-Єременко – гончарі, заслужені майстри народної творчості України. Їх незвичайний посуд нагадує деревяний, але це особливим способом обпалена глина, вона не глазурована, дихає.

Марина спеціалізується на кераміці, продає авторські роботи, у яких зберігає специфічний васильківський розпис у своєрідній кольоровій гамі.

Ткацька майстерня "НебоСхил" пропонує не лише вибрати гарну сукню чи вишиванку, а й самому спробувати ткати на верстаті.

На майстер-класах народних майстрів усі рівні. Натхнення і схильність приходять не лише до здібних, а в першу чергу до старанних і спраглих нових знань. Виріб, зроблений власними руками, приносить неабияке задоволення. Навчання гончарству, ткацтву, живопису, оздобленню іграшок чи прикрашання глазур’ю пряника дає змогу відчути себе маленьким майстром.