Блог | Наша доля – в наших руках!

Минулого тижня ми отримали черговий прояв обмеженого суверенітету України при Президенті Порошенку, коли важливі переговори щодо України відбувалися без України. І під час першої зустрічі Трампа з Путіним на саміті G20 в Гамбурзі, і на тристоронній зустрічі у скороченому "норманському форматі" Меркель, Макрона та Путіна.

Чим загрожує Україні наш фактичний квазі-суверенітет? Тим, що нашу долю можуть визначати за нашою спиною. І ніякий інформаційний візит ввічливості - як візит Держсекретаря Тіллерсона - не міняє суті цієї ситуації. Лише наголошує на нашій меншовартісності та залежності.

Друге. Чи отримала Україна від нової Адміністрації США свіжий погляд і нові підходи до зупинки російської агресії та досягнення миру? Ні, тільки мантри про "мирний процес" та марні надії на "нову динаміку" в реалізації "мінських угод".

Читайте: Досить торгувати Україною у нас за спиною!

І жодного прориву в розумінні глобальних цілей Путіна, у баченні ефективних шляхів його стримування і досягнення перемоги над знахабнілою Росією, яка насправді проголосила нову "холодну війну" усьому демократичному світу. Яка використовує Україну як поле битви, зокрема для залякування Європи та Америки.

Знову маємо умиротворення російського агресора, що й при президенті Обамі, лише з деякою стилістичною специфікою президента Трампа.

Тож саміт G20 засвідчив: наші західні партнери сліпо і вперто рухаються дорогою в нікуди, дозволяючи Путіну дестабілізувати світ і міжнародний порядок та виставляти на торги мир і безпеку в обмін на виконання його великодержавних примх і забаганок.

Єдино вірний шлях – всебічне посилення здатності України захистити себе та жорсткий економічний тиск на Росію.

Це і надання Україні статусу Основного союзника поза НАТО та укладення двосторонньої оборонної угоди між Україною та США, в тому числі на виконання гарантій за Будапештським меморандумом. Це і запровадження нових жорстких економічних санкцій проти Росії.

Проте, ні саміт "великої двадцятки", ні вчорашній візит до Києва Генерального секретаря НАТО особливих надій і сподівань не дали.

Тож, я вкотре наголошую: у цей час сліпоти та слабкості світових лідерів маємо бути сильними самі!

Українці, наша доля виключно в наших руках!!