Війна, тиск, коридор до Криму: кілька варіантів дій Путіна проти України

Всесвітньо відомий американський фінансист, мільярдер і меценат Джордж Сорос днями оприлюднив своє бачення поведінки президента Росії Володимира Путіна відразу по завершенню виборів до Верховної Ради. Сорос бачить три основні можливі сценарії розвитку подій. На його думку, коли результати парламентських виборів будуть відомі, Путін може, по-перше, розпочати з Президентом України Петром Порошенком торги щодо кандидатури прем’єр-міністра. При цьому засобом для досягнення мети Путіна – щоб Кабмін очолила лояльна до Кремля людина – можуть стати обіцянки газових та інших преференцій для України. Хоча, на думку Сороса, Порошенко, побоюючись обурення народу, навряд чи погодиться на такі пропозиції.

Видео дня

По-друге, американський фінансист не виключає, що до початку зими Путін таки піде ва-банк і спробує силоміць "прорубати" собі сухопутний коридор до Криму – або, по-третє, просто, склавши ручки, чекатиме, поки Україна і далі падатиме в економічну прірву.

"Обозреватель" вирішив поцікавитися, наскільки вірогідні названі Соросом сценарії, у політиків та державних діячів, які у різний час мали стосунок до забезпечення безпеки та оборони нашої держави. І яких сюрпризів чекати українцям від "улюбленця" вітчизняних ультрас під час голосування та одразу після виборів

Микола Маломуж, генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках

В планах Путіна - дестабілізація ситуації. І вибори - це один факторів, який буде використаний. І, відповідно, навіть в неділю ми очікуємо особливої активізації терористів, зокрема, в Донецькому регіоні. Причому, не тільки в тих населених пунктах, які захоплені бойовиками ДНР і ЛНР, а й в тих районах, які вони рахують своєю територією.

На півдні також можлива дестабілізація ситуації (Росією - ред.) за допомогою своїх представників, в тому числі, і спеціальних служб. Тому важливий чинник – тактичне завдання: дестабілізація в період виборів і зразу після них.

З іншого боку, Росія прагнутиме посилити позиції у Верховній Раді - за рахунок тих людей, що контролюються Москвою і частина яких точно пройде до парламенту і буде великим опозиційним блоком.

Ще один момент – в залежності від того, наскільки буде активізовано зараз політичне життя і наскільки серйозним буде протистояння – можливі дії по дезорганізації центральної влади. І в цій ситуації, якщо центральна влада буде послаблена і не буде чітко відпрацьована модель подальшої оборони і безпеки, а це, відповідно, дуже потужні позиції по зоні розмежування – буде прорубаний коридор до півдня.

Нині відбувається серйозна підготовка саме до такого варіанту подальших дій. Особливо в районі кордону біля Новоазовська і далі - з боку Криму. Іде постійна концентрація, іде заміна спецназу, йдуть постійні навчання з елементами проведення таких операцій якраз на території України. Це один з варіантів, який може бути, але лише при сукупності всіх перерахованих дестабілізуючих чинників.

Третій момент – надзвичайно важливий – це розширення території "ДНР-ЛНР". Те, про що вони чітко заявили – що територія Донецької, Луганської областей - це їх територія, і вони фактично будуть ініціювати її повернення після виборів - зразу ж. Тому вірогідний варіант відновлення локальних або й більш масштабних бойових дій, де Путін буде активно втручатися з наміром розширити зону впливу в цих самозваних республіках. Відповідно, Кремль готовий підтримати "вибори" 2 і 9 листопада.

Оскільки Путін - тактик, він не все комплексно зразу буде задіювати – думаю, він може зважитися прорубати коридор до півдня лише після посилення позицій і діяльності ДНР і ЛНР, досягнення дестабілізації в центрі, що викличе розгубленість нашого керівництва (ще не сформований уряд).

Стратегічне завдання: вони передбачають, що в нас почнеться економічна криза, енергетична криза, соціальна активність – вже не стільки політична, як соціальна, кримінальна – і на цьому фоні народ піднімають і ставлять питання про зміну влади. В цій ситуації активізуються ті сили, які вже готові очолити нові рухи і, відповідно, при дострокових виборах Путін прагнутиме поставити ставленика, який буде лояльний до Росії. Не треба навіть захоплювати військовими методами.

Все, про що я казав – не просто аналітичні висновки, але й конкретні дані, отримані за оперативними каналами.

Що стосується можливих провокацій безпосередньо в день виборів – ми передбачаємо лише локальні провокації. Для великих зараз немає сил. По наявним даним, провокації готуються більшою мірою в Донецькому і Луганському регіонах – не тільки на тих територіях, що контролюються бойовиками, але й там, де дійсно намагатимуться проводити вибори. З одного боку, залякування – що вже зараз проводиться, а в день виборів набуде особливо великих масштабів. Це, зрозуміло, проведення терористичних диверсійних актів - як на дільницях, так і за їх межами, щоб людей налякати. І з другого боку, це все-таки намагання посилити такі позиції там, де в них є більш чіткі оперативні позиції – це південь і столиця України. Тут можливі окремі випадки – але як ми рахуємо, вони можуть бути більш відчутними.

Зараз важлива тема активізації системи антитерористичних заходів, щоб виявити всі можливі канали проникнення і осередки цих людей. Це все передбачається. Але масштабних або багатопланових диверсій та провокацій, за моїми даними та даними, що я отримую з оперативних каналі,в не буде. Хоча на сході напруга дійсно велика.

Степан Гавриш, політик, перший заступник секретаря РНБО у 2008-2011 роках

Путін буде діяти максимально обережно, розуміючи, що санкції, які діють по відношенню до російської економіки і персонально до його оточення - надто обтяжливі для подібних ризиків.

Але перше, що точно відбудеться - Росія буде намагатися показати, що ці вибори нелегітимні – особливо, якщо до парламенту не пройде Опозиційний блок.

Друге – Путін і український президент хотітимуть кожен поставити свого, лояльного до нього і абсолютно керованого прем’єр-міністра. Все залежатиме від того, що Путін пообіцяє Порошенку в обмін на лояльність наступного прем’єра до Росії. Оскільки Арсеній Яценюк поступово перефарбував пір’я - і з птиці, яка мала подвійний настрій і їла і з одних, і з інших долонь, зараз він став чистим яструбом. Він буде намагатися показати досить складну перспективу у випадку, коли президент буде постійно задкувати і підписувати, випереджуючи зацікавленість Росії, мирні ініціативи. Тим більше, що в парламенті неминуче, попри заяви Тимошенко і Яценюка, виникне опозиція іншого типу. Вона, хоча і буде демократичною, цілком буде зосереджена на питаннях війни, реформ в Україні, відновленні її суверенітету. І ця тема вже закінчиться новими президентськими виборами.

Третій момент, пов’язаний з поведінкою Путіна – він буде нарощувати не просто гібридну війну, а нарощуватиме політичну присутність в Україні вже на іншому рівні. Після виборів до парламенту, 2 листопада відбудуться "вибори в парламент" ДНР і ЛНР і одночасно "вибори президента", а також референдум про незалежність. І не маю жодного сумніву, що на цих виборах буде прийняте рішення про створення нової квазідержавності і квазіполітичних інститутів влади – парламенту і керівництва. І тоді виникне інша геополітична ситуація в зв’язку з виникненням хоча й незаконних, але вже суб’єктів міжнародного права. А Путін зосередиться саме на їх захисті, на підписанні нових відносин з ними – напівдемократичними, асиметричними способами, але це буде відбуватися.

І мені здається, це стане новою платформою тримання України у зоні надзвичайно високої турбулентності, коли ніякі реформи, ніяка наша місія по інтеграції до ЄС не може відбутися в таких умовах. Ми не зможемо виконати жодних завдань. Завдання ж Путіна буде не тільки прорубати коридор до Криму, бо Крим зараз досить змобілізований Росією. Точніше, Крим мобілізувався в інтересах Росії, і він відданий на відкуп, власне кажучи, вчорашнім кланам, які не зацікавлені в присутності Росії - їх влаштовує ситуація, яка має місце. Але дискусія така, досить агресивна, щодо того, що Україна не виконує своїх зобов’язань по наданню Криму допомоги водою, електрикою і навіть продуктами харчування буде мати місце постійно - як спосіб мобілізації російського суспільства в цілому.

Тому я вважаю, що в цих умовах Путін тривалий час може чекати, в нього є запас міцності достатньо великий, щоби зараз не рухатися в Крим, оскільки там немає катастрофи жодної для його підтримки. А вони (російська влада – ред..) будуть використовувати бюджет для будівництва мосту через Керченську протоку, будуть у різні способи домовлятися з президентом щодо забезпечення сполучення Криму та Росії – в обмін на послуги з боку Росії. І я думаю, що українська влада на це піде. Рано чи пізно вона відкриє цей сухопутний коридор без жодної війни. А Путін зосередиться на десуверенізації України. Це головне завдання. Бо він доводить всьому світу. У Мілані він (Путін – ред.) показав, що він відступати не буде. Що в нього достатньо ресурсів, аби протистояти всьому світу, і він не боїться обвалу рубля, він не боїться обвалу цін на нафту, він не боїться сьогодні обмеження інвестицій у країну, зниження потоку інвесторів, репатріації капіталів з Росії… Він нічого не боїться. Ресурсів йому вистачить, як мінімум, до найближчих президентських виборів, аби, власне кажучи, витримати будь-який тиск у бік Росії.

До того ж, він розуміє що захід сьогодні опинився перед дилемою і нової ісламської держави, і нових конфліктів які виникають, і загрозою Ебола. Додайте сюди і хвилю тероризму, яка зараз буде тільки нарощуватися. Окремі невеликі прояви цього ми вже бачимо. І вони будуть зростати, оскільки війна в Україні породжує ілюзію можливості вирішити за допомогою терористичних актів різноманітні завдання, які не можна було вирішити раніше. Адже раніше з терористами переговорів ніхто не вів, а сьогодні мінські угоди, по суті справи, стали де-факто міжнародним документом.

Що стосується ескалації збройного конфлікту – думаю, Путін у цьому зацікавлений і буде все для цього робити. Але робитиме він це руками ЛНР і ДНР. Сьогодні, за моїми даними, туди (на територію Донбасу – ред.) заведено понад 4,5 тис найманців, в тому числі, і професійних спеціалістів у сфері диверсій. Завезено величезну кількість важкого озброєння, завезені продукти харчування, амуніція вся необхідна. І, як мені видається, сьогодні мілітаризовані терористичні угрупування на сході краще екіпіровані, ніж українці. В них менше проблем є з доставкою необхідних їм матеріальних ресурсів через майже 150 км кордону з Росією, який абсолютно вільний. І якщо ми в це не віримо – варто подивитися на реальні дії. Українські прикордонники відійшли від кордону з Росією і влаштовують сьогодні прикордонну, по суті справи, лінію по уявній буферній лінії, яка є розподільчим бар’єром між українськими силовиками, ЗСУ, і терористами. Саме там зараз формується, в тому числі, і при допомозі ОБСЄ, оця сама прикордонна лінія. По факту, мова йде про те, що Україна погодилася на анексію цієї території Росією. І не має значення, в якому вигляді: чи вона буде анексована при допомозі якоїсь угоди політичної чи політико-економічної чи вона, ця територія, дійсно перейде до Росії.

А всі розмови про те, що там діють якісь озброєні неконтрольовані групи, які не підпорядковуються ЛНР і ДНР – це розмови, м’яко кажучи, для людей, які не ходили до школи. Для тих, хто абсолютно не розуміється в політиці і кому легко навішати локшину на вуха. Це добре скоординована система, яка має московських інструкторів, координаторів, котрі займаються постійною логістикою управління цією війною. Так, вона дуже специфічна, не схожа на щось інше – але це війна, класична війна.