Під вихлопним “куполом”

Відтоді, як промислові гіганти столиці збавили оберти, а подекуди й зовсім припинили кіптюжити місто, екологічна ситуація (хоч як це дивно) кардинально не змінилася. Виявляється, естафету забруднення повітря прийняли вихлопні труби автомобілів. До речі, кількість “залізних коней”, зареєстрованих у Києві, зростає в геометричній прогресії. Нині їх понад 750 тисяч. Мільйонне авто може виїхати на дороги вже за п’ять років. Проблеми, які створює ця колісна навала, зачіпають усіх. На головних магістралях, особливо в центрі столиці, пробки й затори стали буденним явищем. Утім, не тільки дорожні незручності завдають нам клопоту. Тисячі машин, що рухаються дорогами міста, разом із вихлопними газами викидають сотні кілограмів шкідливих речовин, які ми вдихаємо. І це не перебільшення, а висновки фахівців Центральної геофізичної обсерваторії, які щодня пильнують за атмосферним повітрям.

Видео дня

— Перші пункти спостережень з’явилися в Києві ще в 1965 році,— розповідає директор обсерваторії Олександр Косовець.— До 1973-го було п’ять постів — на бульварі Івана Лепсе, вулицях Довженка, Червоноткацькій, Лазо та на Багриновій горі. З часом кількість таких пунктів зростала, і нині їх уже 16. Вони розташовані у восьми районах столиці. Ми визначаємо 21 забруднюючу домішку, включаючи основні з них — пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту. А ще такі специфічні, як сірководень, фенол, фтористий і хлористий водень, аміак, формальдегід, бензапірен.

За словами Олександра Олександровича, у 2005-му і в першому півріччі цього року у місті фіксується підвищений рівень забруднення повітря. Особливо на Бессарабській і Московській площах, проспекті Перемоги (в районі станції метро “Святошин”), Оболонському проспекті, бульварі Лесі Українки, вулиці Каунаській, Межигірській.

Звісно, що це вже не такі “завіси” і смоги, які могли бачити кияни п’ятнадцять-двадцять років тому, коли із нутрощів височенних заводських труб виходив у відкритий простір різнобарвний дим. Однак тішитися нині нічим, бо залишився автотранспорт, а за ним — довжелезний шлейф чаду.

Сказати, що цього не помічає столична влада, буде несправедливо. Свого часу Київрада ухвалила комплексну програму “Екологія транспорту”. Тобто було розроблено чітку стратегію і тактику “боїв” за чисте повітря. До речі, чимало вдалося зробити в плані будівництва транспортних розв’язок, розширення проїжджих частин багатьох запруджених вулиць. А спорудження семикілометрового Подільсько-Воскресенського мостового переходу взагалі відкриє нову перспективу, й зокрема в сенсі екологічного оздоровлення в районі Московського моста, де можна спостерігати безперервний автопотік. Програмою також передбачалося будівництво семи транспортних терміналів на в’їздах до столиці, зауважив перший заступник начальника Державного управління екології та природних ресурсів у місті Києві Володимир Ольшевський. Щоправда, попередня муніципальна влада з цим завданням не впоралася, тому нова управлінська команда, що прийшла на Хрещатик, 36, намагається якомога швидше поправити становище. Згідно з розпорядженням Київського міського голови Леоніда Черновецького з сьомого серпня нинішнього року обмежено в’їзд у столицю великовагових вантажівок. Для них облаштовують майданчики тимчасових стоянок, створюють там належні умови, а ще вручають карту-схему, тобто своєрідну підказку водіям, як швидше можна дістатися до місця призначення. Згодом на всіх в’їздах до Києва розпочнуть споруджувати сучасні автотермінали і навіть митні склади.

Володимир Ольшевський переконаний в тому, що поліпшити екологічну ситуацію можна лише в тому разі, якщо цю проблему розв’язуватимуть у комплексі. Згадана вище програма начебто це й передбачала, проте з часом з’ясувалося, що не всі її учасники здатні працювати ініціативно й професійно. Скажімо, створили комунальне підприємство “Екотранс”, але згодом стало зрозуміло, що ця структура не виправдала сподівань, зазначає пан Ольшевський. А ось інший приклад. Свого часу у місті функціонувало два стаціонарних екологічних пости, на яких чергували даішники. Нині цих пунктів немає, як і спеціального підрозділу, що входив до складу столичного управління Державтоінспекції. Можливо, у високих кабінетах міністерства внутрішніх справ були на це вагомі причини, хоча всім зрозуміло: одними лише закликами змінити ситуацію на дорогах неможливо. Приміром, фахівці екологічного управління обмежені в своїх правах застосувати силу, точніше штрафні санкції до тих водіїв, котрі не стежать за машинами, виходять у рейс з невідрегульованою паливною апаратурою. Щоб оштрафувати таких порушників, потрібно їх зупинити. А це можуть зробити лише інспектори ДАІ.

Від багатьох управлінців і фахівців, які опікуються транспортними проблемами, я чув про те, що забруднення повітря — ознака усіх мегаполісів. Щоправда, в багатьох з них навчилися проводити доволі ефективну профілактику цієї хвороби. Приміром, у Афінах, як тільки ускладнюється екологічна ситуація, запроваджують таку схему. У парні дні на дороги виїжджають машини, в яких номерні знаки закінчуються на парні числа, у непарні — авто з непарними. Таким чином приблизно наполовину зменшується напруга на магістралях. Цікаво, чи прижилася б ця система в Києві?..

Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ, "Хрещатик"