Де має бути вулиця Гонгадзе?
По-літньому поспішне рішення Київради, яка нібито прислухалася до голосу громадськості і перейменувала одну із вулиць української столиці на честь загиблого журналіста Георгія Гонгадзе, залишилося без належного резонансу. Водночас аналогічне рішення було ухвалено і щодо увічнення пам”яті Вадима Гетьмана.
Екс-главі Національного банку, застріленому у ліфті – до речі, теж так і незрозуміло за що, “дісталася” вулиця Індустріальна на Шулявці. А журналісту – Машинобудівна. Десь неподалік... Чомусь професійні організації журналістів та політичні сили залишили це рішення міських депутатів без коментарів. На жаль.
Варто нагадати, що колись правляча нині Соціалістична партія вже оголошувала вулицею Гонгадзе Банкову, де працював колишній „гарант”, і поки що тимчасово перебуває президент Ющенко. Пригадується як нинішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко власноручно прибивав до однієї з будівель вказівник “вулиця Гонгадзе”.
У цьому політичному дійстві була хоч якась логіка. Оскільки справа про замовлене вбивство призвела до народних збурень, акції „Україна без Кучми”, грандіозної політичної кризи і, як наслідок, Помаранчевої революції. Ім”я знищеного владним самодурством молодого чоловіка стало б у такому разі символом “беспределу” часів Кучми і пересторогою кожному правителю, під якими б демократичними гаслами він не прийшов до влади.
Що ж маємо натомість. Іменем Гонгадзе називають вулицю, якою ніколи (!) не проїде президент, спікер парламенту, керівник уряду, іноземні гості тощо. Це маргіналізує найбільший політичний скандал в історії України і, на мій погляд, принижує постать вбитого журналіста.
Зрештою, власне Банкову можна й не чіпати. Але у центрі Києва є достатньо назв явно старорежимних, недоречних і просто безглуздих. Скажімо, хто може сказати, чим відзначились в історії України персонажі на кшталт Дімітрова, Кіквідзе, Суворова, Кутузова, Воровського. Або навіщо нам щоразу згадувати про сталінський інструмент під назвою Комінтерн?
Окремий випадок – одна з центральних вулиць столиці України носить ім”я Артема (Сергеєва) – донецького більшовика і сепаратиста, який залишився в історії лише завдяки тому, що був ініціатором промосковсько-комуністичної Донецько-Криворізької республіки. Навіщо він нам у Києві?! Достатньо того, що доки Артем лишатиметься в центрі так званої “донецької” політично-територіальної ідентичності, Україна матиме проблеми з
Це все одно, якби сучасна “помаранчева” влада найменувала вулицю на честь Кушнарьова, Тихонова, Боделана, Колесникова чи інших сепаратистів з числа учасників так званого “северодонецького з”їзду”.
Це все одно, якби в теперішній путінській Москві з”явився проспект Дудаєва, а в Тбілісі – бульвар Ардзінби чи тупик Кокойти.
Попереду чергові вибори. І от уже, як кажуть, кандидат на мерське крісло Леонід Чернівецький готовий профінансувати пам”ятник вбитому журналісту. Далі буде... Але, якщо повернутись до початку, – найкращою пам”яттю про замордованого Гонгадзе був би суд над замовниками і виконавцями злочину. А вже потім – перейменування вулиць і спорудження монументів.
Вахтанг Кіпіані