Дворічні «теплові бої»: на Дмитрівській, 48 нарешті дали тепло

Морозні контракти

Два роки доводилося мешканцям будинку 48-г вести телефонні, паперові та словесні баталії з численними представниками структур різних за обов‘язками, але схожих за недбалістю: компанією-будівником, районною адміністрацією та ЖКУ. Будівники демонстрували класичну позицію українського бізнесу - після грошей хоч потоп, не надто поспішаючи виконувати свої обіцянки. Районна адміністрація, як кожна адміністрація, була занурена здебільшого у паперову тяганину та внутрішні інтриги, ніж у нагальні потреби мешканців району. Ну, а ситуація з ЖКУ зрозуміла всім - кожен киянин може сказати пару-трійку «теплих» слів про рідний «жек». Більш-менш активними виявилися лише депутати Шевченківської райради - але і їх можна зрозуміти: потенційний електорат, а його, як відомо, потрібно ковати, доки він остаточно не замерз.

«Згідно договору ми мали отримати квартиру до 31 грудня 2000 року. Ми заселилися у неї лише у 2003. а документи на право власності отримали ще пізніше - у червні 2004 року. Але будинок вони здали без опалення та гарячої води. Справа у тому, що компанія обіцяла нам, що у будинку буде автономне опалення: бойлер, який забезпечуватиме мешканців гарячою водою та теплом. До здавання дому, окрім затримки на 3 роки, вони навіть не змонутвали котельню. У контракті щоправда, вказано, що до здачі останньої черги будинку у експлуатацію можливі перерви у водопостачанні та опаленні. Остання черга будинку все ще будується, хоч мала бути здана ще 2 роки тому. Котельну вони вже п‘ятий рік не можуть зробити. Наразі роботи у ній ведуться, але опалення, ні горячої води ми досі не маємо» - розповідає мешканка будинку 48-г Любов Єфимова.

«Ми зверталися до мера, голови Шевченківської райадміністрації, до спілки захисту прав споживачів. Від кого ми отримали просто «відписки», а хто і взагалі не відповів на наші запити. За гарячу воду ми не платимо - бо нема за що платити, а за опалення платимо, як і решта киян - розтягнута на весь рік. У 2004 році нам затримали опалення на місяць, підключили його вже за початку морозів - 15 листопада» - продовжує Любов Віктрівна.

Лише тому, що мешканці почали бити на сполох й звертатися до усіх більш-менш компетентних установ будинок взимку 2004 під‘єднали до міської тепломережі. Бойлер ще навіть не був змонтований. Щоправда на місяц пізніше від початку опалювального сезону, а вимкнули опалення навесні місяцем раніше кінця сезону. У 2005 такої можливості мешканцям вже не давали, тому з літа їм довелося знову «пробивати» тепло по всіх інстанціях.

«Відлига» на Дмитрівській

«Ми кожен місяць ходили до директора київського відділення «Консолі» й просили встановити та пустити котел. І кожен раз він нам обіцяв пустити бойлер до кінця місяця. Це катавасія триває вже два роки - невже за цей час не можна дати опалення та гарячу воду? Четвертого жовтня ми зверталися до заступника голови Шевченківської адміністрації - до Пінчука (ні, не родич). Він навіть не дослухався, узяв листа і на цьому справа заглохла. Коли розпочався опалювальний сезон нам знову довелося репетувати й звертатися до райадміністрації. Це ж гвалт - у будинку повно дітей, а він без опалення. Тільки тоді посадовці почали телефонувати до «Консолі» - з ними райадміністрація спілкувалася за моєї присутності. На іншому кінці дроту пообіцяли, що опалення буде вже за два дні. Звичайно, за два дні нічого не було зроблено і після чергового телефонного дзвінка до будівничої компанії пообіцяли дати тепло за тиждень. Так, нас попереджали у контракті «можливі перерви у тепло- та водопостачанні», але ж ми два роки не мали гарячої води, а «давали» лише після числених звертань до адміністрації» - каже Любов Єфимова.

Наприкінці розмови з Любов‘ю Єфимовою роздався телефонний дзвінок – телефонував один з депутатів Шевченківської райради. Він повідомив, що опалення мають включити того ж дня. Піднявшись на ліфті нагору будинку ми застали слюсарів та голову місцевого ЖКУ.

Після дворічного ходіння мешканців по муках опалення почали давати - за присутності автора, щоправда, лише тим, хто вдень був вдома. Решті пообіцяли включити наступного дня. А от конкретного терміну, коли ж з‘явиться гаряча вода, представники ЖКУ «Простір» назвати не змогли. Щоправда, більшість людей вже встановили за власний рахунок електричні колонки, й гріють її за власний рахунок.

Що ж, тепер можна констатувати, що після дворічної битви з забудівником та чиновниками людям стане трохи тепліше. Маємо надію, що гарячу воду вони теж отримають найближчим часом.