Блог | Артефакти на Поштовій – зберегти без варіантів!

Звичку громади сумніватися у всьому і шукати підводні камені у діях влади можна зрозуміти: на жаль, до 2014 року нас ошукували не один раз. Зараз Київ узяв курс, щоб зберегти артефакти на Поштовій площі, розгорнути повноцінні розкопки, залучити міжнародних археологів, щоб зрештою створити публічний простір з деталями нашої історії, опираючись на закон, міську економіку і здоровий глузд.

Незважаючи на досягнуту мету, у киян залишаються сумніви. Звісно, можна на камери проголосувати за те, що не несе жодного юридичного навантаження і зняти соціальну напругу. Хоча насправді недостатньо робити гучні, але недієві заяви там, де треба шукати інші аргументи – порушення істотних умов договору, обставини непереборної сили тощо, компенсувати витрати, йти до суду чи на мирову угоду. Витрачений на це час "законсервує" знахідки на Поштовій. От тільки в гіршому сенсі, не музейному, адже для забезпечення судового позову майданчик може бути надовго залишений без руху.

Київрада вирішила для початку укріпити місце розкопок, розпочати процес музеєфікації знахідок, а на цей період унеможливити інші роботи на об’єкті і будь-які зміни у статусі земельних ділянок.

Тому, як на мене, зараз місто чітко визначилося у питанні захисту своєї культурної спадщини, до якої належать і артефакти на Поштовій. Інакше для чого Києву, і мені в тому числі, було вносити свої пропозиції до законопроектів, щоб збільшити штрафи за руйнування пам’яток, ввести відповідальність за шкоду щойно виявленим пам’яткам культурної спадщини, встановити процедуру примусового викупу тих об’єктів, що занепадають з вини власника? Ці норми, до речі, вже проголосовані парламентом у першому читанні. Може, якраз вони стануть приводом для розірвання угод, які завдають шкоди нашій історії.

І зовсім не обов’язково витягувати з бюджету кошти, щоб компенсувати повернення пам’яток за рахунок відмови від ремонтів доріг чи будинків. Є й інший варіант фінансування – акумулювати всі оті збільшені штрафи на спеціальних рахунках органів охорони культурної спадщини і використовувати їх виключно для подальшого збереження і відновлення пам’яток. Тоді жодної дилеми – політика чи економіка – не буде.

Ми не сидимо, склавши руки в очікуванні, що старий Поділ вигорить вщент, розсиплеться за рекламними сітками чи з’їде у Дніпро разом з артефактами. Може, формальні власники пам’яток цього й чекають, але туристи їдуть до нас не на бетонні моноліти дивитися. Тому музей на Поштовій має бути, і для цього Києву потрібні досвід кращих світових фахівців, допомога українських законодавців, і, звичайно, підтримка киян.