Блог | Изменения в правилах заключения договоров на финансовые услуги: на что стоит обратить внимание
Договір на фінансові послуги — це важливий документ, що повинен бути інформативним, чітким і зрозумілим. 27 квітня набуло чинності положення про додаткові вимоги до того, як саме необхідно оформлювати такі договори. Стосуються вони документів на відкриття та ведення рахунків, оформлення споживчих кредитів, а також депозитних вкладів.
Одразу зазначу, що ці положення поширюються тільки на договори банків зі споживачами фінансових послуг. Однак Національний Банк України готує аналогічний документ і для "небанківської" частини ринку.
Тепер подробиці.
Пункт перший: заборона "дрібного шрифту"
У більшості ця новина може викликати асоціацію із застереженнями родом із 90-х про підступні умови дрібним шрифтом, із якими споживач фінансових послуг знайомиться в останню мить. А саме — тоді, коли їх несподівано треба виконувати. Однак у реальному житті твердження про те, що банки "дрібним шрифтом" друкують жахливі умови договорів — лише міф.
Здебільшого договори друкують шрифтом одного розміру. Та з огляду на те, що банківські установи зобов'язані згадувати в текстах багато додаткової інформації, вони нерідко використовували шрифт 9 або 8 кеглем.
Наразі є офіційна вимога до банків використовувати шрифт розміром не менше як 11 кегель під час укладення договору. До того ж не можна використовувати рукописні та декоративні шрифти, оскільки вони можуть ускладнювати читання договору.
Насправді новела не така нова, як її подавали у новинах. Хоча обмежень щодо розмірів шрифту до останнього часу не було встановлено, деякі вимоги все ж існували і раніше. Наприклад, закон про споживче кредитування забороняв ускладнювати прочитання умов договору, що стосуються вартості кредиту, зокрема й вдаючись до використання меншого шрифту.
Нововведення номер два полягає в тому, що наразі в договорі обов'язково треба описувати всі подробиці про послугу, яку надає банк
Вимоги до змісту договорів про надання фінансових послуг були визначені давно. І якщо опустити "технічні" пункти на кшталт назви договору, основних реквізитів і підписів його сторін, то залишалися шість обов'язкових умов, що стосувалися взаємодії сторін, а саме: назва послуги та розмір фінансового активу, термін договору, порядок внесення змін і припинення договору, порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, підтвердження про отримання клієнтом переддоговірної інформації. А для споживчих кредитів були встановлені ще докладніші вимоги, згідно з якими договір мав містити не менше ніж 15 обов'язкових умов.
У свою чергу, нове положення розширює вимоги до опису послуг депозитних і кредитних договорів. Так, опису послуги в договорах про депозитні вклади відтепер буде присвячено 7 підпунктів: дата повернення вкладу, інформація про наявність права пролонгації договору, право зняття та поповнення вкладу впродовж терміну дії договору, процентна ставка, періодичність виплати відсотків, порядок повернення вкладу. А також інформація про те, чи можуть у період дії договору змінюватися тарифи та комісії щодо основної або супутньої послуги.
Опис послуги в кредитному договорі розширився на 4 підпункти: має бути зазначена інформація про процентну ставку та інші платежі, про наявність або відсутність у банку права передавати права кредитора третім особам, а також про те, чи можуть у період дії договору змінюватися тарифи і комісії.
До того ж, окрім більш докладних описів послуг, тепер банки зобов'язані вносити в договори низку інших обов'язкових моментів.
Наприклад, прописувати такі законні права споживача, як звільнення від відповідальності за умови форс-мажорів, право відмовитися від договору або достроково припинити його. Також необхідно вносити інформацію про заставу, додаткові та супутні послуги банку, зміну тарифів і зазначати наслідки невиконання банком своїх зобов'язань.
Новела номер три стосується "заборонених" умов договору, які відтепер до нього вносити не можна.
Подібні умови не є загальноприйнятою практикою в діяльності банківських установ і, очевидно, регулятор прагне унеможливити їх використання в майбутньому окремими учасниками ринку. Що ж заборонили?
У договорі між банком і споживачем фінансових послуг не може бути умови про одностороннє внесення до договору змін зі сторони банківської установи без повідомлення клієнта. Зазвичай під час підписання договору сторони погоджують зручний для всіх канал комунікації. Так от, відтепер банк обов'язково повинен повідомити про зміну умов договору саме цим каналом комунікації. Це, у свою чергу, допоможе встановлювати дату надсилання попередження, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".
Також не можна зобов'язати споживача повідомляти банк про свій намір розірвати договір або достроково виконати зобов'язання за договором у строк, що не є розумним, з урахуванням обставин, для вчинення банком необхідних дій відповідно до умов договору або законодавства України. До того ж не можна передбачати виключне право банку визначати належність виконання сторонами умов договору.
Також заборонено вимагати від споживача сплати послуг банку, строк надання яких ще не настав за договором, якщо інше не визначено законами України.
Та чи вирішують ці новели проблему підписання клієнтами договорів без повного розуміння умов? На жаль, ні.
Як показує практичний досвід, люди часто не приділяють належної уваги документам, які підписують, хоч би яким шрифтом вони були надруковані або виведені на екран. І наповнення договорів дедалі новими обов'язковими умовами, навіть великим шрифтом, не вирішує цієї проблеми.
З іншого боку, ці вимоги повинні зменшити ймовірність непорозумінь завдяки тому, що клієнт зможе знайти більше інформації про надані послуги та розібратися в їхніх нюансах в одному договорі, навіть якщо це відбуватиметься постфактум. Тож загалом рухаємося в правильному напрямку.
