Хто "малює" українцям борги за комуналку та що з цим робити

Кінцеві споживачі стають заручниками неврегульованих відносин у сфері комунальних послуг, накопичених мільярдних боргів підприємствами теплопостачання перед НАК "Нафтогаз України" за енергоносії. У результаті – неякісні послуги, тривалі перерви. Так, третина киян опинилася без послуг гарячого водопостачання (а з 1 серпня може бути відключено всіх мешканців столиці) на невідомий термін – до врегулювання питання заборгованості постачальника послуг перед НАК “Нафтогаз України” за спожитий газ для приготування тепла і гарячої води.

Про це OBOZREVATEL розповіла координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко.

Причиною таких боргів часто називають неплатежі населення. “Борги населення” - це своєрідним мем, який використовується прихильниками низьких/дотаційних тарифів на енергоносії, “адвокатами тотальної зради” і “зубожіння” українців. Не зважаючи на те, що якість комунальних послуг в Україні далека від ідеалу, населення справно сплачує платіжки за комірне. Інші категорії споживачів – бюджетні організації, бізнес та релігійні установи також не мають проблем із платіжною дисципліною. Такий висновок можна зробити на основі відкритих даних НКРЕКП. Крім того, він підтверджується інформацією з Держстату.

Читайте: Колапс із водою в Україні: підприємство Коломойського можуть покарати

Левову частку у складі комунальних платежів для жителів міст займають послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. За підсумками 2017 року, згідно даних національного регулятора у сфері енергетики і комунальних послуг, населення в середньому розраховувалося за теплову енергію на рівні 98%, за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - на 95% (за даними Держстату, рівень оплати послуг теплопостачання - 94,4%). Ця ж тенденція зберігається і у 2018-му році. Станом на 1 травня середній рівень оплат за послуги теплопостачання становить 87,5%.

Хто скільки все ж таки винен і кому?

Тим не менше, як і у випадку з “Київ(тепло)енерго”, протягом багатьох років накопичилася значна заборгованість за комунальні послуги. Варто зазначити, що це далеко не лише безпосередні борги побутових споживачів, а передусім борги держави за відшкодування коштів за пільги і субсидії (25, 94 млрд. грн – загальна сума заборгованості бюджету перед надавачами комунальних послуг на кінець грудня 2017 року та 18,97 млрд грн – на кінець квітня 2018 року згідно Держстату). За інформацією того ж Держстату, на кінець 2017 року сумарна заборгованість населення перед теплопостачальними організаціями складала майже 11,15 млрд грн, на кінець квітня 2018 року - 13,32 млрд грн.

Розглянемо більш детально оплату за надані ліцензіатами НКРЕКП послуги теплопостачання у 2017 році. Спершу про найбільш вразливу категорію – населення. Оскільки частина споживачів сплачувала ще і за борги, то по деяких підприємствах рівень оплати перевищує 100%. Так, побутові споживачі КП "Дніпровські міські теплові мережі" оплатило 313% від виставлених рахунків протягом року, ТзОВ "Енергія - Новий розділ” - аж 338%. Найнижчий рівень оплати у ЛКП "Львівтеплоенерго" - 49%, ТзОВ "Сумитеплоенерго" - 52%, та ПАТ "Черкаське хімволокно" - 72%.

Читайте: Комунальна катастрофа в Україні: названо місто, що залишиться без води першим

Рівень розрахунків бюджетних установ за послуги теплопостачання у 2017 році – практично 100%. Виняток становлять лише споживачі КП "Добро" Добропільської міської ради. Вони розрахувалися лише на 61%.

Варто окремо зупинитися на релігійних організаціях. Загальний рівень їхніх розрахунків - 136%, проте ситуація по Україні досить різна. Так, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради отримало лише 69%, від нарахувань, КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" - 78%, Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" - 63%, ТзОВ "Енергія - Новий Розділ" - 63%, Обласне КП "Миколаївтеплоенерго" - 62%, КП теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради - 70%.

У той же час релігійні організації заплатили КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" - 134%, КП "Дніпровські міські теплові мережі”Дніпровської міської ради - 143%, ПАТ "Київенерго" - 173%, КП "Міськтепловоденергія" - 124%.

Середній рівень розрахунків інших споживачів (бізнесу) - 100%. Переплату за поточні послуги здійснили комерційні споживачі КП "Дніпровські міські теплові мережі" Дніпровської міської ради - 188%, ПАТ "Криворізька теплоцентраль" - 120%, ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" - 176%, ВП "Придніпровська теплова електрична станція "ДТЕК Дніпроенерго" - 239%, ПАТ "Центренерго" - 116%, ВП "Зміївська теплова електрична станція" ПАТ “Центренерго” - 122%, Міське КП "Чернівцітеплокомуненерго" - 143%. У той же час, менше виставлених рахунків отримали від бізнесу КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради - 88%, ТзОВ "Енергія - Новий Розділ" - 50%, ТзОВ Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" - 67 %, ТзОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" - 87 %.

Читайте: В Україні змінюють тариф на газ: скільки заплатимо і що відкинув МВФ

Що робити з боргами?

Отже, рівень поточних розрахунків усіх категорій споживачів за послуги теплопостачання та й комунальні послуги загалом досить високий. Але що все-таки робити з боргами – і споживачів перед теплопостачальними організаціями (виробниками теплової енергії), і теплопостачальних організацій перед НАК “Нафтогаз України”? Адже і дебіторська, і кредиторська заборгованість підприємств теплопостачання вимірюється мільярдами гривень.

Насамперед, важливо зрозуміти, з чого вона складається – відповідно, як вона виникла.

Основні борги споживачів перед підприємствами теплопостачання (дебіторська заборгованість) складаються з:

• заборгованості держави з різниці в тарифах за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню та установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів;

• заборгованості населення за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води;

• заборгованості за надані комунальні послуги установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів підприємствами теплоенергетики;

• заборгованості держбюджету за пільги і субсидії, нараховані на послуги, надані підприємствами теплоенергетики.

Читайте: У Києві зростуть ціни на водопостачання: опубліковані нові тарифи

Згідно даних Держстату, на початок травня 2018 року сумарна заборгованість населення за житлово-комунальні послуги становила 13,33 млрд. грн. Разом із тим, на кінець квітня 2018 року постачальники уклали з побутовими споживачами договори про реструктуризацію боргів на суму близько 166 млн.грн., заборгованість державного бюджету перед надавачами житлово-комунальних послуг становила 18,97 млрд грн. Розв”язати порочне боргове коло можна лише через монетизацію житлових субсидій та скорочення кількості отримувачів соціальної допомоги разом із якісним контролем за витрачанням тарифних коштів. З іншого боку - необхідно вводити штрафні санкції для побутових споживачів (власне, це і передбачає закон “Про житлово-комунальні послуги”, проте дана норма відтермінована до 2020 року) за несвоєчасну оплату комунальних послуг.

За даними НАК “Нафтогаз України”, станом на 19 червня 2018 року сумарна прострочена заборгованість підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії перед підприємством, складає близько 26,3 млрд грн. Найбільша заборгованість у підприємств ТКЕ і ТЕЦ Донецької (5,5 млрд грн), Дніпропетровської (4,4 млрд грн), Харківської (1,9 млрд грн), Луганської (1,6 млрд грн), Одеської (1,3 млрд грн) областей та м. Києва (2,9 млрд грн). Варто зазначити, що такі величезні суми накопичилися, зокрема, і через штрафні санкції, які підприємства теплопостачання сплачують у випадку своєчасних розрахунків за енергоносії.

Як видно зі структури кредиторської заборгованості, часто (в основному) проблеми неплатежів за енергоносії виникають з вини держави/місцевих бюджетів, а у підприємств теплоенергетики відсутнє джерело для покриття витрат. Врегулювати питання заборгованості за енергоносії, яка накопичується, мов “снігова куля”, мав Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р.

Читайте: Тариф на газ в Україні: до яких цін і коли готуватися

Перший етап врегулювання заборгованості передбачав повне погашення державою своїх зобов’язань щодо ліквідації різниці в тарифах (заборгованості, яка виникла у зв’язку з тим, що до 2016 року тарифи на теплопостачання були нижчими за собівартість послуг). Другий етап – реструктуризацію протягом п’яти років кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики за природний газ, використаний до 1 липня 2016 року для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахуванням суми штрафних санкцій (неустойки).

Зобов’язання тепловиків зі сплати неустойки (штрафів, пені), процентів, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до 1 липня 2016 року, повинні були бути списані за умови виконання процедури реструктуризації загального боргу за спожитий газ.

Проте, підзаконні акти до даного Закону були прийняті з великим запізненням, і укладення договорів про реструктуризацію боргів між НАК “Нафтогаз України” та підприємствами теплоенергетики розпочалося із середини 2017-го року. За цей час встигли накопичитися нові борги та штрафні санкції, тому навіть договори про реструктуризацію не особливо врятували підприємства теплопостачання.

Варто зазначити, що держава не виконала своїх зобов’язань із ліквідації різниці в тарифах, яка тягнеться вже роками. Очевидно, штрафні санкції, які виникли з не з вини виробника теплової енергії, необхідно і далі списувати (для цього потрібні зміни до законодавства). Однак, це дасть лише короткотермінове вирішення системної проблеми. Адже, списання боргів ніяк не мотивує підприємство до ефективної роботи.

Тому лише комплексний підхід, який передбачає посилення відповідальності неплатників, контроль за використанням тарифних коштів з боку регулятора, проведення енергоефективних заходів, продовження реструктуризації кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики, і врешті-решт - виділення коштів з державного бюджету для остаточної ліквідації різниці в тарифах та монетизацію субсидій зможе розірвати зачароване “боргове коло”. Проте споживачі, які вчасно сплачують навіть за неякісні послуги, не повинні ставати заручниками недосконалої державної політики.

Матеріал підготовлено в рамках Проекту USAID "Прозора енергетика". Проект спрямований на боротьбу з корупцією та поліпшення фінансової прозорості в енергетичному секторі України.