Блог | Як повернути українців додому?
Україна продовжує бути великим донором робочої сили для інших країн. За різними оцінками, за кордоном працює від 2,5 до 4 млн наших співгромадян. Ця кількість щороку зростає. А відкриття безвізового режиму із Європейським Союзом створило більше передумов для виїзду і на навчання, і на роботу. Що ми як держава робимо, аби знизити ризики цих процесів?
Причини: низькі зарплати і корупція
З 2014 року в Україні різко зменшилися доходи населення. Якщо в грудні 2013-го середня місячна заробітна платня до податків становила близько 470 доларів, то вже в січні 2018 року це було лише близько 280 доларів.
Це об'єктивно призвело до різкого збільшення об’ємів трудової міграції з території України. І це не дивно.
Наприклад, середня заробітна плата в Польщі в січні 2018 року до виплати податків становить 1320 доларів. У Румунії - 1090 дол. В Угорщині -1296. Словаччині - 1262. Тобто в окремих випадках в 4 рази вище, ніж в Україні.
Нові-країни-члени ЄС внутрішньо мотивовані до міграції трудового персоналу з України ще й тим, що це надає їм додатковий аргумент в переговорах з ЄС про небажання виконувати квоти по прийняттю в своїх країнах переселенців за програмами біженців з Африки та Близького Сходу
Надзвичайно складна демографічна ситуація в Україні уже кілька років поспіль підтверджується науковими дослідженнями та соціологічними опитуваннями щодо настроїв громадян про еміграцію. 23% опитаних КМІС українців – серед тих, хто збирався поїхати до ЄС після запровадження безвізу, планували там працевлаштуватися. Вчені та бізнес говорять про згубні наслідки для економіки: на крупних підприємствах відчувається дефіцит кадрів, країну покидають кваліфіковані фахівці, економіка України стає менш конкурентоздатною на світовому ринку. Втрата робочої сили кардинально погіршує перспективи економічного розвитку, а погіршення ситуації знову підштовхує людей покидати Україну. Ми зобов’язані розірвати це коло.
Проте дуже мало пропозицій – а що ж потрібно зробити, аби зупинити ці процеси.
Нещодавно видання "Дело" проаналізувало досвід Румунії та Польщі щодо повернення трудових мігрантів. Він показує, як, розуміючи причини еміграції, можна вживати заходів щодо її упередження чи зменшення.
В згаданих країнах було дві значних хвилі трудової еміграції в більш заможні країни Європи. Перша – пов’язана із безробіттям на батьківщині, друга – із пошуком нових можливостей. У першу хвилю виїздив переважно робочий клас, у другу – кваліфіковані працівники, які шукали кар’єрного зростання і більших зарплат, а не просто роботи.
Україна, за аналогією, переживає завершення першої "робочої" хвилі (адже її пік приходився на масовий виїзд на будівництво та догляд літніх людей в Європу, Росію, США наприкінці 90-х – на початку 2000-х), і розпал другої хвилі – еміграції кваліфікованих фахівців.
Однак крім перелічених причин – безробіття, низьких зарплат, відсутності перспектив кар’єрного росту – важливим рушієм трудової еміграції із України є корупція, особливо в силових структурах. Якщо ми подумаємо про еміграцію представників ІТ-сектору, то скоріше за все йтиметься про вивезення цілої фірми в Польщу чи Чехію задля уникнення непередбачуваних обшуків і безпідставного вилучення техніки.
ІТ-спільнота найгучніше обговорює ці процеси. А насправді сотні бізнесів – як в сфері послуг, так і невеликих виробничих компаній – виїжджають з України саме в пошуках кращого інвестиційного та соціального клімату, а не лише через вищі доходи чи кращі перспективи розвитку на ринку. Не вирішивши цю проблему говорити про припинення міграційної хвилі годі. Декларативної акції "Маски-шоу стоп" недостатньо, потрібно реально припинити рейдерські напади "комерсантів у погонах" на український бізнес.
Завдання: повернути емігрантів, втримати молодь
Виділю два важливих напрямки.
Перший – повернення тих, хто вже виїхав. Досвід наших європейських сусідів показує: що зменшення кількості заробітчан і повернення додому (міграційний бумеранг) дійсно відбувається у випадку поліпшення ситуації на Батьківщині. У нашому випадку – збільшення заробітних плат, збільшення можливостей для розвитку бізнесу в Україні, вже описане вище зменшення корупційних ризиків.
Крім того, маємо створити максимально прості умови для повернення тих, хто виїхав раніше: спрощений режим інвестування, пришвидшене оформлення документів, спеціальні програми допомоги для старту бізнесу в Україні для реемігрантів.
Експерти говорять про необхідність запровадження спеціальних посад у посольствах країн із найбільшою концентрацією наших мігрантів, які б аналізували місцевий ринок праці, допомагали не втрачати зв'язок із Батьківщиною і інформували про нові сприятливі умови для повернення додому.
Також потрібно створювати умови для приїзду в Україну фахівців із інших країн. Експерти вже давно говорять про неминучість такої циркуляції, тому замість лякатися і наперед налаштовувати себе на "апокаліпсис" із біженців, слід самим конструювати майбутнє. Пріоритетом має стати залучення в Україну етнічних українців із діаспор різних країн світу, громадян, що мають родичів або культурні зв’язки із Україною. Однак, як і у попередньому випадку, навряд чи вийде переконати навіть найбільших прихильників України повернутися на землю предків, якщо не буде проведено докорінних змін в умовах роботи тут.
Другий напрямок – упередження масової еміграції потенційних заробітчан – кваліфікованої молоді. Для цього необхідно спрощувати умови втілення своїх бізнес-ідей в Україні, стимулювати залучення молоді на вітчизняні підприємства, активізувати державні програми навчання за кордоном із обов’язковим поверненням додому для втілення отриманих знань саме в нашій економіці.
На середньостроковій дистанції маємо звернути увагу на якість освіти, яку надають наші вузи, а також на опосередковані соціальні стимули, які держава мала б створити для залучення молоді в економічні процеси: широкомасштабна підтримка малого бізнесу, пільгові кредити на житло, стимулювання тих, хто закінчив університет за технічними та іншими дефіцитними спеціальностями, працювати після його завершення саме за фахом.
***
Виконання значної частини цих завдань є постійним пріоритетом в роботі фракції Радикальної партії Олега Ляшка в парламенті. Йдеться про умови для створення нових висококваліфікованих робочих місць, підвищення зарплат і як наслідок – добробуту кожного українця, стимулювання підтримки експортно-орієнтованих високотехнологічних галузей, боротьба з корупцією в правоохоронній системі. Ми ініціювали низку законопроектів та урядових документів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату та покращення умов праці для кожного українця. Втім на жаль, сьогодні у владі немає чіткого плану дій ані в частині міграційної політики, ані для розвитку економіки в цілому. І найголовніше – у влади немає бажання щось змінювати. Саме тому тільки якісна зміна кадрів та підходів у державному управлінні здатна призвести до кардинальної зміни ситуації на краще.
