Блог | Зеленый курс Украины. Риски для экономики и что делать правительству

"Український уряд поділяє і повністю підтримує кліматичні амбіції Європейського Союзу і врахує "зелений курс" ЄС у своїй політиці". Таку заяву днями зробив прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Очолюваний ним Кабмін декларує намір розробити порядок денний відповідно до цього курсу і почати окремий діалог із Європейською Комісією.

Що це за Зелений курс

Півтора роки тому, у грудні 2019-го, Єврокомісія офіційно започаткувала політику, спрямовану на "озеленення" усіх сфер життя. Вона має назву Європейський зелений курс (ЄЗК, European Green Deal), а головна її мета – до 2050 року досягти кліматично нейтральної Європи. Проміжним результатом на цьому шляху визначено зменшення обсягу викидів на 55% до 2030 р. порівняно з 1990 р. ЄЗК охоплює більше сфер, аніж лише енергетика і екологія. Ключовими напрямами Зеленого курсу є чиста енергія, кліматична дія, будівництво та реновація, стійка промисловість, стійка мобільність, зменшення забруднення довкілля, біорозмаїття, стійка аграрна політика.

Як держава, що підписала Угоду про асоціацію з ЄС, Україна автоматично стала частиною Європейського зеленого курсу. 2020-го в нашій країні почалися дискусії щодо залучення вітчизняного бізнесу до ЄЗК. Київ підтримав Європейський зелений курс і задекларував, що є невід’ємною складовою досягнення його цілей. А у жовтні-2020 на 26-му саміті Україна-ЄС уряд Дениса Шмигаля публічно запевнив, що активно підтримуватиме ЄС у його намірі досягти кліматичної нейтральності континенту. За словами прем’єра, Київ і Брюссель визначили три пріоритети у своїй "зеленій" співпраці: енергоефективність, водень і трансформація вугільних регіонів.

Водночас не можна ігнорувати попередження фахівців та представників промисловості, які наголошують: окрім переваг, низка положень "зеленого курсу" таїть у собі серйозні ризики для національного бізнесу.

Які існують ризики

Так, значно зростуть вимоги до сільськогосподарської і харчової продукції, що загрожує виникненням додаткових бар’єрів на шляху українського експорту до Об’єднаної Європи. Не слід забувати і про ризики корупції, адже за виконання "зелених" зобов’язань будуть передбачені штрафи для підприємств.

Особливо непокоїть бізнес намір Європейського Союзу запровадити карбонове коригування імпорту, він же Механізм коригування вуглецю на кордоні (CBAM). Україна уже взяла зобов’язання імплементувати відповідне європейське законодавство, і якщо Євросоюз не піде назустріч інтересам нашої економіки у цьому питанні, CBAM стане високим бар’єром для нашої зовнішньої торгівлі з ЄС. Адже зараз третину українського експорту до ЄС складає продукція з високою часткою вуглецю (чавун, сталеві напівфабрикати, прокат, металеві руди, хімічна продукція, електроенергія тощо), яка підпадає під дію СВАМ.

Є й інші застороги, перелік яких надто широкий, щоб відповідальна державна влада могла їх просто так ігнорувати. В Уряду одразу два завдання. Перше - не гальмувати євроінтеграцію і поглиблювати співпрацю з ЄС, а отже відмовлятися від курсу не можна. Друге - банально не втратити українську економіку, створити нормальні умови для бізнесу.

Взяті на себе українською владою "зелені" зобов’язання фактично співставні за обсягом із тими, що мають у сфері ЄЗК країни-члени ЄС. А наші можливості виконати їх вкрай обмежені – слабка економіка потребує інших підходів.

Не виключено, що великим гравцям вигідніше буде продати тут свої бізнеси і купити підприємства за кордоном, адже нашу продукцію перестануть купувати за кордоном, бо вона не відповідатиме критеріям декарбонізації. Хтось може сказати - нехай. Дехто побачить у цьому справедливість і деолігархізацію. Але мова швидше не про олігархів, вона набагато глибша. Безперечно, що олігархам невигідно миттєво інвестувати в екологію мільярди, чого вони не робили до цього. І вони хотітимуть повісити ці витрати на бюджет. Але це лише одна стежка. Уряд мав би створити кілька шляхів, якими можуть піти ті чи інші бізнесмени. Бо ця історія торкнеться не тільки сьогоднішніх олігархів, яких населення у більшості захищати не хоче. Але проблеми підприємств відобразяться на рівні безробіття, економіці та інвестиційній привабливості. Бо в наші підприємства без належно створених умов інвестувати мало хто захоче.

Що має робити Уряд

Україна не належить до Євросоюзу і є далеко не найбагатшим партнером ЄС, тож маємо підстави добиватися більш лояльних умов "зеленого переходу". Слід було ініціювати створення спеціально для нас інвестиційної чи кредитної програми, для обговорення умов якої посадити за стіл переговорів у тому числі великих бізнесменів. Тільки політичних заяв тут недостатньо. Потрібні серйозні дискусії влади, експертів і, головне, представників тих секторів економіки, яких торкнуться очікувані зміни. І вести прямий діалог з ЄС щодо цього питання, аргументуючи свою позицію.

У ряд рапортує про створення у січні 2021 року міжвідомчої групи для впровадження європейського "зеленого" курсу. Треба відзначити, що Міністр захисту довкілля України Роман Абрамовський пропонує зменшити до 2030 року викиди парникових газів до 35% від рівня 1990 року, тобто на 6,5%. Зі свого боку, спеціалісти нагадують, що Україна вже й так з різних причин перебуває серед лідерів зі скорочення викидів, давно знизивши їхній обсяг більш ніж на 55% до 1990 року. При цьому Євросоюз визначив для себе менш амбітне завдання: зменшити викиди на 55%.

І головне: на виконання цілей "зеленого" курсу ЄС планує витратити 503 млрд євро. Чи співставні фінансові потужності ЄС і нашої держави – питання риторичне. Щоб виконати "завдання", поставлене міністром Абрамовським, український великий бізнес муситиме за дев’ять років інвестувати в екологічну модернізацію близько €256 млрд, з них лише в енергетичній галузі такі інвестиції мають скласти €26 млрд. Це приблизні цифри, які лунають від фахівців та представників бізнесу. Але це все одно значно більше за "$19 млрд, які коштують активи усіх українських олігархів зі списку Forbes. Тож Кабміну Шмигаля і окремим його членам варто ставити перед собою більш реалістичні завдання. Держава має займатися створенням умов для залучення інвестицій, які б допомогли бізнесу пережити перехідний період "зеленої революції". Допомагати вітчизняній економіці і домовлятися про зобов’язання, які можливо виконати без втрат. Наші урядовці повинні домовитися з європейськими бюрократами про спеціальні умови Дорожньої карти з Green Deal для України. Бо тільки так можна без втрат зберегти стабільний євроінтеграційний курс нашої країни.