Блог | РФ пытается превратить Украину в аграрную провинцию: без транзита газа мы будем неинтересны Европе

С 1 апреля поставки газа в Румынию будут вестись в обход Украины. Об этом сообщил глава компании "Оператор ГТС Украины" Сергей Макогон. Таким образом Украина лишилась транзита газа в Турцию, Грецию и Болгарию. По оценкам Макогона, Украина может потерять еще 10-12 миллиардов кубов транзита в год, когда начнет работу ветвь в Венгрию.

Далее читайте на языке оригинала.

І це, не враховуючи обставини будівництва "Північного потоку-2". Така, здавалося б, суто професійна новина тягне за собою надзвичайно неприємні наслідки для України в геополітичному сенсі. І коли ми говоримо про гібридну війну, то справа стосується не лише інформаційно- пропагандистської складової і нагнітання військової істерії в суспільстві. Справа набагато складніша.

Фактично, росіяни створюють усі умови для того, щоб швидко перетворити Україну з важливого посередника між РФ та ЄС на аграрну провінцію. Нас методично, швидко і ефективно виводять зі списку ключових учасників великої геополітичної гри. І проблема криється не лише у втраті коштів, котрі роками приносило до бюджету функціонування української ГТС. Головна біда в іншому: втративши ГТС ми перестанемо бути цікавими Європі і ніхто з західних партнерів не буде опікуватись долею нашої держави і нашими відносинами з Росією, в разі, якщо європейці більше не залежатимуть від української труби.

Газ піде повз наші кордони. Україна як транзитна держава стрімко перетворюється но повний нуль. Частково через росіян, котрі блокували транзит до Середньої Азії через Україну. Але частково і через наші непродумані рішення. Окрема історія з Китаєм, котрий в рамках програми "Великий шовковий шлях" пустив свої товари через Білорусь. Нині у наших сусідів є новий технопарк, котрий забезпечуватиме поставки китайських вантажів до Європи, куди навіть тягнеться вузькоколійка.

Тим часом ми стаємо для прогресивного світу абсолютно нецікавим партнером. І ми втрачаємо найдорожче – час. Поки патріоти хвалилися нашою ГТС як національним надбанням, поки кожен Президент намагався посадити в головне крісло "Укртрансгазу" "свою" людину, поки ми чекаємо, замість того, щоб пропонувати Європі вигідні умови користування нашою ГТС, самої системи може просто не стати. І єдине, що нам залишиться – оголосити тендер на те, щоб викопати з ґрунту наше стратегічне надбання і відправити його на металобрухт. Ситуація непросто складна. Вона загрозлива.

Ми маємо встигнути заскочити на підніжку потяга, котрий вже на повному ходу мчить повз наш вокзал. Ми маємо пропонувати Європі можливість будь-які зручні умови аж до управління ГТС закордонними представниками країн-партнерів, або інші вигідні для заходу умови. Лише для того, щоб не втратити систему як таку. Щоб не втратити чи не останній наш важіль впливу на світову геополітику.