Блог | Військова могутність Росії і Асада - не більше, ніж пшик

Сирія, хімічна зброя і рефлекс "собачки Павлова"

Світ вкотре здригнувся від хімічної атаки в Сирії і очікує відповіді з боку "світового поліцейського". А для самих сирійців ця атака не стала чимось новим. Хімічна зброя стала "нормальним явищем" в країні. Приблизно так само як гранати в п’яних розбірках в Україні.

За час війни це вже третя хімічна атака, на яку світ звернув увагу. Після першої і найбільшої – у Гуті в 2013 році, загинуло від 300 до 1500 осіб. Тоді світ надавив на Башара Асада і той погодився знищити всю хімічні зброю в країні. Хоча за рік до атаки казав, що у нього такої зброї взагалі немає. Ну немає, то немає. Правда, до атаки в Гуті було 13 докладів про застосування хімічної зброї. Але хімічна зброя в Сирії – це як російські військовослужбовці на Донбасі. Всі знають що вони там є, це включено в міжнародні доклади. Але їх там немає.

Тим не менше, Асад знищив не всю "хімію". Бо рівно за рік до останньої (хочеться вірити, що останньої) атаки, офіційна Сирія вирішила застосувати хімічну зброю у Хан-Шейхуні, щоб відкинути повстанців. У результаті загинуло 100 осіб, з них 20 - діти. Тоді 59 американських "Томагавків" полетіли у відповідь. І досягли цілей, не зважаючи на те, що Москва пообіцяла захистити "сирійське небо" своїми ЗРК. Але що буває з тими, хто вірить в обіцянки Росії – запитайте у кримчан, які повелись на "золоті гори".

Читайте: В Росії істерика: Україні не варто боятись через Сирію

І ще один цікавий момент. Атака 7 квітня 2017 року була 175 атакою із застосуванням хімічної зброї у Сирії. Так, частина цих атак – це не офіційна Сирія, а хімічна зброя, що потрапила до рук Ісламської Держави. Але проблема у тому, що світ бачить лише ті випадки, коли гине багато осіб, а не сам факт застосування зброї. І ще – напередодні атаки у квітні минулого року, відбулось декілька хімічних атак, у яких число жертв зростало у геометричному порядку. І призупинились ці атаки лише тоді, коли на голови хімічних "іхтамнєтов" упали "Томагавки".

Саме тому застосування військової відповіді важливе. По-перше, вона знизить військовий потенціал і сирійців, і їх російських "інструкторів".

По-друге, це має відбити бажання. У офіційної Сирії має сформуватись уявлення, що кожне застосування хімічної зброї призведе до залпу чергових "Томагавків". Щоб спрацював ефект "собачки Павлова", Уряд Сирії має уже на рівні рефлексів розуміти, що за кожною хімічною атакою, що набула розголосу, його очікує чергова порція американських ракет.

І по-третє, країна, яка будує свою міць виключно на військовій силі, не розуміє інших аргументів, крім "дати по морді". І я зараз не лише про Сирію. За кожним американським "Томагавком", що пролетить скрізь розгорнуту Кремлем систему ЗРК, рейтинг військової могутності Росії буде падати вниз. Щоб не лише її керівництво, а й народ, що гордиться "військовими перемогами" над невойовничими сусідами, зрозумів, що її військова могутність – не більше, ніж черговий пшик. Як і вся система безпеки, на якій і збудований міф про їх державність.