Блог | Реверанс для Росії

Президент Франції Емманюель Макрон виступив з пропозицією до ЄС оновити відносини з РФ за двох умов. Перша - ЄС має бути набагато сильнішим і мати стратегічну автономію. Друга - врегулювання українського конфлікту - Росія повинна "дати сигнали" зі свого боку щодо виконання мінських домовленостей. – Ред.

Ці заяви, наскільки я розумію, зроблені у контексті презентації ширшого бачення архітектури європейської безпеки. Весь процес осмислення триває давно. Але зараз він був спровокований невдалими переговорами європейських лідерів із президентом Трампом. І в основі заяви Макрона лежало бачення нової Європи, яка без Сполучених Штатів Америки здатна організувати свою оборону і забезпечити свою безпеку без США, без НАТО. Отже - європейський проект.

В рамках осмислення цієї теми президент Макрон очевидно говорив про різні аспекти створення такої нової архітектури європейської безпеки. Його бачення відносин з Росією тут і не дивує, це вже традиційне віддзеркалення підходу стримування і діалогу.

Але мені здається, що його позиція і акцентування на діалозі у період, коли Росія нарощує свої зусилля для підриву європейської безпеки не тільки в Україні, в різних державах - це контрпродуктивно і свідчить про відсутність у пропозиціях Макрона стратегічної глибини і стратегічного бачення. На сьогодні гасла про діалог з Росією, можливість з нею домовитись про питання взаємодії, питання безпеки під час, коли вона нарощує свої агресивні дії – це таке прожектерство і ці гасла буде дуже важко реалізувати в житті.

Читайте: Грязные танцы Путина

Що стосується України – це теж недалекоглядна позиція і підігрування Російській Федерації. Це є щось, на чому наполягає президент Путін, на безумовному виконанні Україною політичної частини мінських домовленостей. Інакше, ніж реверанс Росії в цьому плані я сприйняти це не можу.

Причини такої позиції Макрона

Відсутність бачення, відсутність культури стратегічного аналізу, нерозуміння серйозності російської загрози, потенціалу конфлікту між Україною і Росією для європейської безпеки. Ми ж бачимо, що останні 200 років чи з моменту наполеонівських війн Франція тільки скорочує свої володіння, території. Я думаю, що це є ознакою занепаду політичного і стратегічного мислення у Франції.

Такий стан розвитку безпекового мислення, така привалююча думка у Франції.

Більше того, я вважаю, що частково симпатія Макрона або якісь позитивні флюїди в сторону Росії зумовлені достатньо поширеними проросійськими настроями у французькому політикумі.

Звичайно, це негативно відбивається на Україні, якщо посередники у конфлікті між Україною і Росією застосовують підходи, оцінки, прогнози і пропозиції, які більше влаштовують Росію ніж Україну. Звичайно це нам шкодить і є поганим знаком для нас.

Це теоретичні розмови, але така політика може призвести до послаблення санкцій щодо Росії, як етап, до послаблення допомоги Україні, зміщення акцентів у допомозі Україні, втрати інтересу до України аж до тиску на Україну з метою досягнення якихось поступок для того, щоб Україна діяла в плані врегулювання у відповідності до французького бачення як це треба зробити. Зокрема виконавши політичні передумови без досягнення миру і стабільної безпеки в регіоні Донбасу і без обговорення кримського питання. Це невигідні для України речі і якщо вони будуть реалізовуватися у цьому контексті, це значно погіршить міжнародне становище України.