Путин влезает в Африку: Москва намерена контролировать Суэцкий канал

Владимир Путин и Омар аль-Башир

Геополитические аппетиты Российской Федерации растут с каждым днем. Несмотря на провальную социально-экономическую ситуацию в России, Путин продолжает демонстрировать свои гиперболизированные геополитические амбиции, хотя в том, что РФ стала сверхдержавой верит только он и его ближайшее окружение.

Так Россия намерена построить военно-морскую базу в Судане. И все это происходит на фоне того, что Кремль усиленно ищет союзников для увеличения своего геополитического влияния в Африке.

Далее текст на языке оригинала

Згідно з розпорядженням, котре підписане російським президентом Путіним, російському флоту наказано продовжувати реалізовувати плани побудови бази на 300 чоловік особового складу та розміщення 4 військових кораблів, в тому числі суден з ядерною силовою установкою.

Москва має наміри розширювати свою присутність в ключових стратегічних точках світу, і база в Судані стане вже другим військово-морським об’єктом Російської Федерації за межами території колишнього Радянського Союзу, після бази у Тартусі в Сирії.

Наразі, теоретично, цей військовий об’єкт дасть можливість військово-морському флоту Росії бути постійно присутнім в геополітично напруженому Червоному морі та Аденській затоці, через які між Європою та Азією пропливає велика кількість кораблів з різноманітними вантажами.

Тут варто згадати про деяку пострадянську спадкоємність. СРСР недовго мав військову базу в цьому регіоні з 1972 по осінь 1977 року. Вона знаходилася в порту Бербера в сусідньому Сомалі, в сьогоднішній фактично незалежній державі Сомаліленд. Коли Ефіопія стала радянською васальною державою в 1977 році, її тодішній ворог Сомалі різко змінив свою політичну орієнтацію, оперся на Сполучені Штати і вигнав росіян.

Тепер база в Судані може стати прикриттям для заходу підводних човнів, що стежать за ворожими кораблями. Крім того, це може бути військова база для відвантаження обладнання та російських найманців, вантажний порт для “спеціальних перевезень”, таємних операцій, база для шпигунів та радарів.

І хоча Москва запевняє, що це буде новий логістичний центр, який матиме оборонний характер й будуватиметься з метою підтримання миру та стабільності в регіоні, очікується, що Росія зміцнить свій новий африканський форпост вдосконаленими ракетними системами класу “земля-повітря”. Росія також надасть Судану додаткову зброю для захисту об’єктів, при цьому російським військам дозволятиметься розміщуватись за межами військово-морської бази на суданській території.

Військово-морська база в Судані може забезпечити Росію опорою в Африці та можливістю контролю над важливими маршрутами судноплавства в Червоному морі.

Тому в Кремлі мають на цю нову базу дуже великі сподівання. Оскільки крім геополітичних і геоекономічних цілей здійснення більшого впливу на Судан та пошуку важелів впливу на політичне майбутнє цієї держави, морська база також відкриває для Москви можливість потенційно перешкоджати транспортуванню вантажів кораблями через Суецький канал. Як засіб для перенаправлення хоча б частини міжнародної торгівлі до Північного морського шляху, що є одним із ключових пріоритетів Москви.

Путін переконаний, що база дозволить тримати під російським контролем Червоне море, а значить і Суецький канал, який зв’язує Середземне море і Індійський океан.

Крім того, Російська Федерація матиме можливість безконтрольно і безмитно ввозити та вивозити через морські порти та аеропорти Судану озброєння, боєприпаси і будь-яке обладнання, яке потрібне для роботи бази і “виконання завдань військовими кораблями”. А це, в свою чергу, означатиме, що через цю базу легко можна буде переправляти будь-які “військові товари” до сусідніх країн, не привертаючи до цього уваги.

Військово-морський об’єкт у Порт-Судані провіщає повернення Росії на африканський континент та прилеглі до нього морські шляхи та океани. Використовуючи Судан як місток для проникнення й до інших держав Субсахарської Африки.

Але навряд чи Росія збирається зупинятися на військовій базі в Судані. Згідно з доповіддю Міністерства закордонних справ Німеччини під назвою “Нові африканські амбіції Росії”, Москва добивається дозволу на створення військових баз в шести країнах: Єгипті, Центрально-Африканській Республіці, Еритреї, Мадагаскарі, Мозамбіку і Судані.

Не останню роль в такій активізації Росії в Африці та її бажанні різко збільшити свою присутність у цьому важливому регіоні світу, є і спроба підтримки фіктивного іміджу світової держави. Для Росії це фантастична угода, оскільки в своїх очах вона набуває все більшого впливу в світі. Судан надзвичайно важливий для Москви, і не тільки через торговельні шляхи, а й можливості переміщення потоків контрабанди і нелегалів, які проходять через нього.

У цьому сенсі, для Путіна стане значно простіше переміщати російських “військових радників” та найманців до двох сусідніх країн з Суданом – Лівії та Центрально-Африканської Республіки .

Та схоже, що Росія нічому не змогла навчитися з негативного досвіду банкрутства своїх військових авантюр в минулому.

І можна лише здогадуватись, куди ще Путін здатен влізти, підтримуючи по всьому світу диктаторів на кшталт Ніколаса Мадуро у Венесуелі чи Башара Асада в Сирії. Може йому ще прийде в голову відкрити російську військову базу десь під Каракасом?

Цікаво чи врахували в Кремлі негативи, котрі несе військова база в Судані? Адже там не можуть не знати, що Єгипет і Саудівська Аравія вважають Червоне море своїм “внутрішнім озером”.

Така безцеремонна поява там Російської Федерації здатна призвести до негативної реакції з боку Каїру і Ер-Ріяду. А старі зв’язки Москви з Єгиптом можуть різко погіршитися. Бо навряд чи президенту Єгипту, фельдмаршалу Ас-Сісі може сподобатися те, що Росія виступає в ролі союзника голови Перехідної військової ради Судану генерала Абдель-Фаттах аль-Бурхана.

Адже незважаючи на те, що між двома державами існують тісні історичні та культурні зв’язки, єгипетсько-суданські відносини є досить нестабільними і повними протиріч.

Хоча можна побачити і певні позитиви в тому, що Росію почало “суданити”. Оскільки для створення військової бази в Судані потрібні мільярди, і не рублів, а доларів. А для того, щоб постачати цей військовий об’єкт всім необхідним на такій далекій відстані, необхідно мати значну кількість допоміжних суден. Яких у Російської Федерації просто немає.

І це добре, що Путін готовий влізти в чергову міжнародну авантюру. Оскільки в довгостроковому плані Росія знаходиться на шляху до банкрутства. А подібні путінські “стратегічні вибрики” лише допоможуть прискорити неминучий процес розпаду штучно створеної з частин територій, підкорених силою Московською державою, народів і народностей.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

РоссияВладимир Путин