Блог | Москва открыла второй фронт. В Будапеште и Минске

Орбан готовится к тому, что он не признает поражение, а Москва думает, как не пустить Лукашенко в Вашингтон. Следующий месяц покажет сохранит ли Россия свое влияние в Центрально-Восточной Европе в следующие 5-7 лет. И здесь ключевыми событиями станут выборы в Венгрии и стремительная игра США с Лукашенко

Далее текст на языке оригинала.

1. Протягом останнього року Росія програла вибори в Румунії та Молдові і не змогла розширити свій ареал впливу в цьому регіоні. Це був болючий удар по Москві, особливо, зважаючи на те, що і та, і там, в Кремлі вважали, що зможуть отримати перемогу. Більше того, попри перманентні коаліційні кризи в Румунії, поки говорити про розвал коаліції не доводиться. Зараз перед росіянами стоять два глобальні виклики: зберегти Орбана і не допустити реального економічного входження США в Білорусь. Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку будувала Росія стільки років почне валитися. Перемога – дасть значно вагоміші козирі в переговорах, як із ЄС, так і з США. в тому числі і по Україні.

2. Гра США "калійні добрива в обмін на захист", напружує Росію і лякає Лукашенка. Те, що спочатку виглядало, як невинна гра, зараз передбачає реальні дії (поїздка в Вашингтон передбачатиме угоду по входженню американських компаній в калійний бізнес Білорусі. На цьому етапі ми маємо наступні вводні:

– Москва не пустила Лукашенка на саміт миру в Вашингтон і Лукашенко змушений був погодитися. Зараз, Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка і відмовити американцям напряму дуже складно;

– Поїздка Лукашенка в Пхеньян – це асиметрична сароба відтягнути цю поїздку (ну не можна запрошувати Лукашенка відразу після поїздки до Кіма. Зараз, цікаво буде послідкувати, чи в наступні дні не буде запущено івічнкорецську балістику в сторону Японії;

– Деякі ЗМІ та блогери починають писати абсолютну конспірологію про посередницьку роль Луки в переговорах по Україні чи навіть США-Росія- Китай. Лукашенко для Трампа ніхто і звати його ніяк. Він лідер маленької країни де потрібно взяти контроль над однією галуззю. І Лукашенко, схоже боїться так, як ніколи в житті не боявся.

Поки, вірогідність розвороту Мінська в сторону Атлантики виглядає малоймовірною. Росія (та й сам Лукашенко) будуть пробувати тягнути час і створювати негативний фон в США для того, щоб не допустити візиту. І це головна їхня тактика. Якщо це не вдасться, Лукашенко спробує тягнути рішення із головним питанням – калієм. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового Орєшніка.

3. Цього тижня в Угорщині вийшло опитування, де Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати, як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що не все так однозначно. Окремо слід зазначити, що цілий ряд лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі підтримав Орбана і формується думка, що Мадяр програє все на міжнародному полі. В цілому ж, з великою долею імовірності, дві сторони оголосять перемогу і Орбан готується до того, що він не визнає поразку. Результат виборів буде залежати від двох речей: фактору вулиці і фактору "зрадників" в обох командах. Але Орбан не збирається просто так віддавати владу.

4. Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох ставить хрест в на амбіціях "мʼякою силою" та підкупом отримати повний контроль над центрально-східнлю Європоюв відносно короткій перспективі. Поразка в обох випадках перетворює Росію із сильної в слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.