Блог | Замість Лукашенка ніхто вирішувати не буде

Нинішня риторика Олександра Лукашенка – це спроби балансування на інтересах різних держав. З точки зору Білорусі – це дуже логічно. Лукашенко намагається тримати рівновагу на впливах різних держав на білоруську політику.

Нещодавно білоруський президент заявив, що він проти створення військових баз країнами НАТО, оскільки для Білорусі дуже невигідне різке загострення стосунків із Росією. Обидві країни є членами ОДКБ, організації, які дозволяють розміщувати військові бази. РФ останні 12-13 років намагається це зробити, але допоки нема ескалації з боку держав НАТО, Білорусі вдавалося завадити цьому на своїй території. Але якщо НАТО створить потужну військову базу на території Польщі, то Лукашенко буде важкувато говорити Москві, що нам така база непотрібна.

Щодо тези білоруського президента про участь Білорусі в українських процесах. Оскільки для неї є певна небезпека в тому числі з боку РФ, то тут дуже вигідно зайняти функцію посередника. Чому? Бо у посередника у конфліктах зазвичай не стріляють. І це певна гарантія, нехай і не дуже міцна, але гарантія того, що Москва не буде пробувати вирішити білоруське питання. В тому числі це і зовнішньополітичні гарантії. Якби Росія почала якісь агресивні дії щодо Білорусі, то дипломатична різка реакція з боку тих же європейських країн або США була би дуже сумнівною. Чому? Пам’ятаєте, як про Лукашенка говорили – останній диктатор Європи.

Навіть коли в Україні почався конфлікт, ЄС дуже довго думала, а чи варто взагалі підтримувати Україну. Виходячи з цього, Лукашенко і розглядає сценарій - допоможи собі сам, бо за тебе ніхто вирішувати не буде. Якщо говорити про війну в Україні, перепрошую за цинічність, але поки Росія зайнята Україною, у неї залишається значно менше ресурсів, щоб розібратися з Лукашенком.

Саме в тому, Білорусь не зацікавлена в мирному процесі в Україні за московським сценарієм, який би завершився формуванням Ради з представництвом делегатів від "ЛДНР". Для Лукашенка важливо, щоб ця війна і регіональна криза вирішувалась крупними гравцями – ЄС й іншими.

Але оскільки Україні і Росії рано чи пізно таки доведеться йти на прямі перемовини, Білорусі вигідно зайняти одне із місць у форматі миротворців. Мандат миротворців підписують два учасники конфлікту. Один із них – це Україна. Тепер питання – хто другий бік. Якщо "ЛДНР", то звісно можна патріотично говорити, що ми не ведемо ніяких переговорів із РФ. В такому разі виходить, що перемовини йдуть із представниками "ЛДНР". Але якщо нам потрібен мандат миротворця, щоб другим боком конфлікту була визнана РФ, то це означає діалог із Росією.

Тому Лукашенку і вигідно, щоб Білорусь була залучена як учасник або як посередник процесу. В такому разі він отримує певні дипломатичні гарантії від інших потужних гравців – ЄС, США та інших.