Блог | Африканское фиаско: кремлевский диктатор получил оплеуху от черного континента

В Санкт-Петербурге завершился саммит "Россия – Африка".

Для российской федерации он имел стратегическое значение с целью показать, что на самом деле государство-агрессор совсем не находится в международной изоляции, с ним готовы говорить и о чем-то договариваться.

Далее текст на языке оригинала.

Ми навряд чи дізнаємось, скільки чемоданів з грошима було розвезено по Чорному континенту, щоб придати саміту пристойності та солідності.

Бенкет невиданих щедрот тривав два дні, протягом яких путін обіцяв африканським державам списання багатомільярдних боргів, надання допомоги у розвитку медицини, розширення відносин у сфері освіти (в росії ці сфери на "відмінному" рівні), безкоштовне постачання зброї, дарування 25-50 тис. тонн зерна шести найбільш нужденним країнам континенту, співробітництво у сфері атомної енергетики з Ефіопією, Зімбабве та Бурунді.

росія запропонувала спільно з африканськими державами боротись з колоніалізмом, домагатись від колишніх метрополій виплати компенсацій, вимагати скасування санкцій і багато чого іншого.

Іноді складалось враження, що при підготовці саміту відшукали артефактні методички часів пізнього Брежнєва, і рівно по них писали промови і обіцянки путіна, викинувши єдиний пункт – про спільний рух до побудови комунізму на африканському континенті.

Насправді шалені спроби перетягнути Африку у свою коаліцію "антизахідників" зазнали серйозної поразки.

По-перше, на відміну від саміту 2019 року цей захід складно було назвати самітом.

38 з 54 держав відмовились надіслати до росії своїх лідерів, обмежившись представництвом рівня міністра чи навіть посла у москві.

По-друге, прагматичні африканці розуміли, що чекати якихось значних економічних вигод від взаємин з росією не варто.

Під час минулого саміту путін обіцяв їм подвоєння обсягів торгівлі, які мали сягнути 40 млрд доларів, тоді як по факту вони навпаки скоротились до 18 млрд доларів, і понад 70% їх припадає усього на чотири країни – Єгипет, Алжир, Марокко та ПАР. До того ж торгівельні відносини є вкрай невигідними для держав континенту, які імпортують всемеро більше товарів, ніж постачають своїх до росії.

Щодо можливих інвестицій (в ядерну енергетику, освіту, охорону здоров’я), то тут сподівань на росію взагалі нема. Її інвестицій у континент складають менше 1% від усього їх загального обсягу, навіть острівний Маврикій є більшим за обсягом інвестором для африканських держав.

По-третє, щедро багатий ресурсами африканський континент є нині полем економічних змагань між ЄС та США, з одного боку, та Китаєм – з іншого.

Тому керівники африканських держав намагаються утримувати прагматичний баланс між цими "центрами сили", і включення третього полюсу могло бути їм цікавим лише у разі надходження дуже цінної, а головне реалістичної пропозиції.

Намиста і дзеркальця у вигляді 25-50 тисяч тонн безкоштовного зерна їм точно не потрібні (про що відверто заявив президент "дружнього" Зімбабве), а якість "зброї-аналоговнет" могли на власні очі подивитись глави держав, які приїжджали до Києва, переповівши згодом у подробицях своїм колегам.

А більше у росії нічого запропонувати…

По-четверте (підвела Брежневська методичка), бункерному не доповіли, що серед учасників "саміту" нема жодного учасника "національно-визвольних рухів" 50-60-х років минулого століття, для яких тема "деколонізації" зараз була б чутливою, а нинішні покоління африканських керівників віддають перевагу розвитку заради майбутнього на противагу втрати часу на путінські спотворені псевдоісторії про "гніт" та загрози наступу неоколоніалізму.

Провали у війні в Україні, яку мали виграти за тиждень, а вона триває вже понад 500 днів, шалені втрати людського ресурсу і військової техніки, ганебна поразка у "газовій війні" у спробі заморозити Європу, а також нинішні "голодні ігри", досить чутливі для африканців не тільки у плані постачання їм безпосередньо українського зерна, а і цільового впливу його відсутності на світовому ринку на продовольчу інфляцію – усе це змусило керівників африканських держав подивитись на путіна і путінську росію зовсім іншими очима.

Якщо на саміті 2019 року це були відносини щедрого донору та старшого брату, то нині йому коли у дипломатичній манері, а коли прямим текстом було дано чіткий сигнал – вертикальні відносини залишились в історії.

Тепер буде діалог рівних, або діалогу може й не бути (рівень представництва тому підтвердження).

Путіну було послано практично той же сигнал, що був висловлений президентом Таджикистану під час саміту "росія – Центральна Азія" – "не треба ставитись до держав Центральної Азії як до республік колишнього СРСР".

Тепер бункерному дали зрозуміти, що й Африку слід припинити сприймати як шматки "соціалістичного табору" та майданчик для боротьби з "американським імперіалізмом".

Путін отримав чіткий сигнал, що Африка виступає за мир, але не будь-який, а оснований на повазі до міжнародного права, з неухильним дотриманням територіальної цілісності та суверенітету усіх держав.

Жалюгідні спроби бункерного декілька разів апелювати, що він теж за переговори, але з ним чомусь ніхто не хоче їх вести, були демонстративно залишені без уваги.

Натомість йому було донесено, що Африка не збирається міняти 25-50 тисяч тонн зерна для 6 найбільш нужденних держав на перспективу постачання 30-40-50 млн тонн українського зерна (а у післявоєнній перспективі ця цифра може бути подвоєна), і тому наполягають на повернення до реалізації Стамбульської зернової ініціативи.

Саміт, який замислювався його організаторами як головна міжнародна подія року для росії, не виправдав очікувань Кремля, і натомість – перегорнув формат російсько-африканських відносин, а для делегацій африканських держав став цікавою прогулянкою до зоопарку, щоб подивитись на старого хворого щура, який доживає останні місяці.

І це вже не перший ляпас кремлівському диктатору від чорного континенту.

Декілька тижнів тому Уряд ПАР офіційно запросив ордер на арешт путіна на випадок його візиту до країни, а керівник цієї держави попередив "бункерного", що не допустить на саміт БРІКС "людину, яка зображає главу іншої держави", і запропонував призначити керівником російської делегації "сумну коняку" лаврова.

Бункерного діда шокував висунутий ультиматум, але у нього не було варіантів, окрім як його прийняти.

Десакралізація путіна в очах держав, що розвиваються, розпочалася, і вона набиратиме обертів.

А ми – підтримуємо ЗСУ, і віримо у те, що наступного разу саміт "росія – Африка" не відбудеться з технічних причин через зникнення російської федерації з карти світу…